Постанова № 43745948, 20.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа№ 910/26709/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Соколенко О.В., довіреність № 14/юр від 07.03.2014;

від відповідача - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні гідротехнології" на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/26709/14 (суддя Плотницька Н.Б.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні гідротехнології" про стягнення 75 770,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні гідротехнології" про стягнення 75 770,30 грн.; з яких: 69 791 грн. 11 коп. - безпідставно набуті кошти, 3 349 грн. 18 коп. - пеня, 435 грн. 33 коп. - 3% річних, 2 194 грн. 68 коп. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/26709/14 позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 69 791 грн. 11 коп. безпідставно набутих коштів; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що оскільки позивач здійснив оплату робіт за договором у розмірі більшому ніж фактична вартість виконаних робіт, то відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти в сумі 69 791 грн. 11 коп.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення пені суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору не передбачено пені за неповернення суми переплати.

Відмову у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних суд обґрунтував тим, що оскільки прострочення обов'язку з повернення коштів передплати виникло у відповідача з 09.11.2014, а позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних здійснено по 14.10.2014, такі вимоги є необґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/26709/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на зарахування коштів у сумі 480 000 грн. 00 коп., сплачених позивачем на підставі платіжного доручення № 1334 від 03.10.2011, в рахунок оплати робіт виконаних за іншим договором (№ 05/07/11-2 від 05.07.2011).

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також те, що саме ним подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні гідротехнології" (підрядник) 05.07.2011 укладено договір поставки обладнання, монтажних і пусконалагоджувальних робіт за технологією басейну № 5/07/11-1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за дорученням замовника на умовах, викладених в цьому договорі: виконати проектні роботи по басейну по розділу "ТХ", виконати оздоблювальні роботи по басейну згідно додатку № 1 до цього договору; здійснити поставку обладнання та матеріалів для басейнів в асортименті, кількості та комплектності згідно додатку № 2 до

цим договором; виконати роботи з монтажу та пуско-налагодження фільтрувального обладнання басейнів, мереж рециркуляції, а замовник зобов'язується на умовах, викладених в цьому договорі, прийняти у підрядника та оплатити поставлене обладнання та матеріали, а також результат виконаних робіт.

Згідно п. 4.1 договору загальна вартість цього договору становить 1 345 710 грн. 90 коп.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за цим договором замовник здійснює в наступному порядку: 250 000 грн 00 коп. сплачується протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору і включає в себе вартість проектних робіт по розділу "ТХ", вартість заставних елементів (проходи в бетон, форсунки подають, донний злив, прожектора, і заставні елементи систем гідромасажу, переливні ємності) а також матеріали для підготовки та штукатурки чаші басейну; 300 000 грн 00 коп. сплачується протягом 3-х днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт по другому етапу і включає в себе розрахунок за виконані роботи по другому етапу, оплату гідроізоляційних та оздоблювальних матеріалів (за винятком мозаїки) а також частина обладнання фільтрації; 750 000 грн. 00 коп. сплачується протягом 3-х днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт по третьому етапу і включає в себе розрахунок за роботи по третьому етапу і оплата обладнання; 45 710 грн 90 коп. сплачується протягом 3-х днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт по п'ятому етапу і закінченню пуско-налагоджувальних робіт.

Відповідно до додаткового договору № 1 від 30.09.2011 до договору поставки обладнання, монтажних і пусконалагоджувальних робіт за технологією басейну № 5/07/11-1 від 05.07.2011 загальна вартість договору складає 1 535 186 грн. 90 коп.

Даний договір діє до виконання сторонами, взятих на себе зобов'язань (п. 10.1 договору).

Відповідачем були виконані всі роботи за договором на загальну суму 1 419 684,89 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на суму 416 198 грн 32 коп. та актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року на суму 1 003 486 грн 57 коп.

Зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками.

Позивачем здійснено оплату виконаних відповідачем робіт за договором на загальну суму 1 489 476 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 746 від 03.07.2011 на суму 250 000 грн. 00 коп., № 1567 від 11.11.2011 на суму 300 000 грн 00 коп., № 1334 від 03.10.2011 на суму 480 000 грн. 00 коп., № 1393 від 18.10.2011 на суму 189 476 грн. 00 коп. та № 1351 від 06.10.2011 на суму 270 000 грн 00 коп.

Сплачена позивачем сума є більшою на 69 791, 11 грн., аніж загальна сума виконаних відповідачем робіт.

Враховуючи здійснення оплати у розмірі більшому ніж сума виконаних відповідачем робіт, позивач звернувся до підрядника з вимогою про повернення надмірно сплаченої грошової суми у розмірі 69 791, 11 грн.

Направлення зазначеної вимоги відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.56-58).

Вимога про повернення зазначених коштів залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідачем вимога позивача про повернення грошових коштів виконана не була, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в сумі 69 791, 11 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами зобов'язання за договором були виконані належним чином та у повному обсязі.

Так, відповідачем було виконано весь обсяг робіт передбачений договором.

Наведене не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Відповідач у листі адресованому позивачу від 16.12.2013 № 16/12/13-1, зазначив, що ним зобов'язання за договором № 5/07/11-1 від 05.07.2011 виконані у повному обсязі.

Позивач проти наведеного не заперечує, що підтверджується його письмовими поясненнями, наданими суду.

Отже, сторонами було виконано зобов'язання за договором у повному обсязі.

Положеннями 10.1 договору передбачено, що він діє до виконання сторонами, взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи те, що сторонами зобов'язання за договором були виконані, договір є припиненим.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2).

Відповідно до ч. 3 вказаної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У зв'язку з виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором в повному обсязі договір є припиненим.

Тому, положення ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України про те, що особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава на якій воно було набуте відпала, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

Оскільки, факт перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 69 791, 11 грн. підтверджується матеріалами справи, тоді як доказів повернення вищезазначених зайво сплачених коштів, останнім до суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми правомірно задоволена судом першої інстанції.

Доводи апелянта щодо зарахування коштів у сумі 480 000 грн. 00 коп., сплачених на підставі платіжного доручення № 1334 від 03.10.2011, в рахунок оплати робіт виконаних за іншим договором (№ 05/07/11-2 від 05.07.2011), є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявна копія листа позивача № 140/1 від 03.10.2011 (а.с.115) про зміну призначення платежу згідно платіжного доручення № 1334 від 03.10.2011, у з зв'язку з невірним його зазначенням.

Направлення зазначеного листа відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.118).

Отже, заперечення відповідача стосовно неотримання даного листа є необґрунтованими.

Крім цього, в матеріалах справи наявна копія акту звірки взаємних розрахунків за іншим договором № 05/07/11-2 від 05.07.2011 за період з січня 2011 по грудень 2014 між позивачем та відповідачем з якого вбачається, що відповідачем не проведено зарахування коштів, сплачених платіжним дорученням № 1334 від 03.10.2011 в рахунок оплати робіт за вказаним договором.

Таким чином, оплата в сумі 480 000 грн. 00 коп. вважається здійсненою саме за договором, на підставі якого заявлено вимоги у даній справі.

Також, окрім суми безпідставно отриманих коштів, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 3 349 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 435 грн. 33 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 194 грн. 68 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3 349 грн. 18 коп., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Договір не містить положень щодо нарахування пені за неповернення суми переплати, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договором санкцію у вигляді пені та вимагати її стягнення у судовому порядку.

Тому, вимоги по стягненню пені є необґрунтованими.

Також, колегія суддів погоджується з відмовою у задоволенні вимог про стягнення 3% річних в сумі 435 грн. 33 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 194 грн. 68 коп.

Разом з тим, місцевий господарський суд не вірно визначив підстави такої відмови.

Так, відмову суд обґрунтував тим, що оскільки прострочення обов'язку з повернення коштів передплати виникло у відповідача з 09.11.2014, а позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних здійснено по 14.10.2014, такі вимоги є необґрунтованими.

При цьому, судом першої інстанції не було враховано наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Разом з тим, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку, зокрема, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Наведеної позиції також дотримується і Вищий господарський суд України у п. 5.2 Постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013.

За наведених обставин, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 435 грн. 33 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 194 грн. 68 коп. слід відмовити саме з наведених вище підстав.

Разом з тим, оскільки помилкові висновку місцевого господарського суду в частині підстав відмови у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних не призвели до прийняття невірного рішення, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні гідротехнології" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/26709/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/26709/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко