Постанова № 43745907, 21.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/24846/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Вакулюк Д.С.

від позивача 1: Дорошенко О.С.

від позивача 2: Круть В.О.

від відповідача 1: Кучерук К.В.

від відповідача 2: Кучерук К.В.

від відповідача 3: не з'явився.

від відповідача 4: Бандуляк А.О.

від відповідача 5: Боднарюк А.О.

від відповідача 6: Яценко О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 (головуючий суддя - Грєхова О.А., судді: Сташків Р.Б., Літвінова М.Є.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

до відповідача 1: Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до відповідача 2: Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до відповідача 3: Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району м. Києва"

до відповідача 4: Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва"

до відповідача 5: Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

до відповідача 6: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентіс"

про визнання недійсним розпорядження та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 по справі №910/24846/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Київської міської ради в доход Державного бюджету України 1218 грн. 00 коп. - судового збору. Стягнуто з Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в доход Державного бюджету України 1218 грн. 00 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 21.04.2015.

08 квітня 2015 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача 1 та 2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

21 квітня 2015 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача 6 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 21.04.2015 року з'явились представники позивачів, відповідачів 1,2,4,5,6 та прокурор.

Представник відповідача 3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача 3 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача 3.

Представники позивачів та прокурор в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 . Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача 3 не заперечували.

Представники відповідачів 1,2,4,5 та 6 в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2015. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача 3 не заперечували.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідачів 1,2,4,5,6 та прокурора перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 №528/1189 затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - Положення № 528/1189).

Згідно з пунктом 4 вищезазначеного рішення, організатором Інвестиційних конкурсів визначено Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 2.1. рішення Київської міської ради "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" від 15.03.2012 року № 198/7535 Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 1.5. Положення № 528/1189 визначено, що рішення про проведення конкурсу та про затвердження переможця конкурсу приймає виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (відповідач-1) за поданням організатора конкурсу (відповідач 2) шляхом видання відповідного розпорядження.

Згідно з п. 2.1.1. Положення №528/1189 пропозиції до переліку об'єктів, які потребують залучення інвестицій, надаються щомісячно організатору конкурсу структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головними управліннями, управліннями, балансоутримувачами зазначених об'єктів.

Відповідно до п.п. 2.1.4., 2.1.5. Положення №528/1189 організатор конкурсу формує перелік об'єктів за формою (додаток 2, таблиці 1 - 3) та подає його на розгляд Комісії. Робоча група розглядає запропоновані переліки об'єктів та формує перелік інвестиційно привабливих об'єктів, у тому числі земельних ділянок . Після визначення робочою групою переліку інвестиційно привабливих об'єктів організатор конкурсу забезпечує їх оформлення за формою (додаток 2, таблиця 4) та подає на розгляд Комісії. Комісія щотижня (або в інші визначені Комісією терміни) розглядає пропозиції робочої групи, зазначений перелік та своїм протокольним рішенням визначає об'єкти, по яких пропонується проведення інвестиційних конкурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрація від 22.10.2007 № 1403 затверджено склад постійно діючої конкурсної комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації, тощо, об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та створено робочу групу для виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з організацією та проведенням конкурсів та затверджено її склад. До складу вказаної комісії входять і депутати Київської міської ради - позивача 1.

31 жовтня 2008 року Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі Положення № 528/1189, прийняв розпорядження "Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів в м. Києві" № 1496 (далі - розпорядження № 1496).

Згідно з пунктами 3 та 4 розпорядження № 1496, постійно діючій комісії доручено провести конкурси із залученням інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів, передбачивши можливість здійснення підприємницької діяльності, а Головному управлінню комунальної власності м. Києва доручено зупинити розгляд всіх питань, пов'язаних з використанням пішохідних підземних переходів.

В 2012 році відповідачем 2 - організатором конкурсу було проведено конкурс по виявленню найкращої економічної інвестиційної пропозиції на залучення інвесторів до здійснення заходів з облаштування 47 пішохідних підземних переходів.

Відповідно до Розпорядження відповідача-1 від 23.06.2012 № 1058 за результатами проведеного у 2012 році конкурсу щодо залучення інвесторів до здійснення заходів з облаштування 45 пішохідних підземних переходів, постійно діючою конкурсною комісією по залученню інвесторів, до складу якої входили і депутати Київської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентіс" визначено переможцем інвестиційного конкурсу на здійснення заходів з облаштування 45 підземних переходів (Лот-4).

Відповідно до ч. 1 ст. 60, п. 5 ст. 16, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" що органи місцевого самоврядування можуть володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконувати усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про інвестиційну діяльність" Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

Пунктом 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року N02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване розпорядження №1058 від 23.06.2012 прийнято виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі та відповідно до Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 року №528/1189, а також згідно з процедурою, яка визначалась розпорядженням №1496 від 31.10.2008, згідно з вимогами Закону України "Про інвестиційну діяльність" та в межах компетенції органу, який його видав.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що рішення №528/1189 від 24.05.2007 та розпорядження №1496 від 31.10.2008 є дійсним та не скасовані у встановленому порядку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачами не доведено, що оскаржуване розпорядження №1058 від 23.06.2012 не відповідає вимогам чинного законодавства.

26 вересня.2012 року між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (організатор конкурсу), правонаступником якого є відповідач 2, відповідачем 3 - КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва (балансоутримувач - 1), відповідачем 4 - КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" м. Києва (балансоутримувач - 2), відповідачем 5 - Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" комунальної корпорації "Київавтодор" (балансоутримувач - 3) та відповідачем 6 - ТОВ "Сентіс" (інвестор), укладено Інвестиційний договір № 049-13/і/119 на здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Дарницькому та Святошинському районах міста Києва (Лот 4) (далі - Договір).

Згідно з п. 2.1. Договору інвестор зобов'язується здійснити заходи з облаштування об'єкту інвестування, визначені у п.1.2. даного договору, та отримує право встановити і протягом дії цього договору користуватись легкими збірно-розбірними конструкціями, встановленими у відповідному пішохідному підземному переході, відповідно до вимог чинного законодавства України, для своїх комерційних цілей, в тому числі вільно розпоряджатися такими конструкціями та надавати їх в користування третім особам на свій власний розсуд.

Пунктом 1.2. Договору визначено облаштування об'єкту інвестування (інвестиційний проект): проведення робіт по поліпшенню технічного стану підземних пішохідних переходів, здійснення експлуатаційного утримання підземних пішохідних переходів, їх елементів та інженерних мереж у належному стані, прибирання, очищення (в т.ч. від рекламних оголошень), поливання (у літній період) прохідної частини підземного пішохідного переходу і прилеглої до нього території, здійснення заходів, передбачених у переліку регламентних робіт, наведених у додатку № 4 до цього договору, а також виконання інших необхідних робіт, які пов'язані з належною експлуатацією підземного пішохідного переходу та забезпеченням умов для безпечного руху пішоходів, що виявлені під час складання актів обстеження об'єкту інвестування або на протязі дії даного договору.

Загальна орієнтовна вартість здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування (розмір інвестицій), протягом терміну дії договору становить 16000000,00 грн. (п.2.2 Договору).

Відповідно до п.11.1 договору термін дії останнього становить 5 років.

В обґрунтування позовних вимог, в частині визнання Інвестиційного договору № 049-13/і/119 недійсним, позивачі зазначили, що останній є прихованою угодою оренди комунального майна, правовідносини щодо передачі комунального майна у користування регулюються вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а Київська міська рада не уповноважувала Департамент економіки та інвестиції КМДА, КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району м. Києва", КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва", Комунальне підприємство по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" укладати угоди щодо оренди пішохідних підземних переходів. Порядок укладення договору оренди дотримано не було, істотні умови договору оренди державного та комунального майна не визначалися. Підземні пішохідні переходи, які є комунальною власністю, передано комерційній структурі у незаконну оренду всупереч вимог Закону.

Колегія суддів на погоджується з такими доводами з огляду на наступне.

Як визначено статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з нормами ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Так, прокурор звернувшись з позовом про визнання договору недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що договір укладений з такою метою і доказати, який правочин приховує укладений договір.

Відповідно до ст.ст. 283,284 ГК України - за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Відтак, характерними ознаками оренди, які відрізняють її з поміж інших договорів, є надання майна у тимчасове користування, за яке орендодавцю (власнику майна чи іншому законному володільцеві) обов'язково сплачується орендна плата, тобто мета укладення договорів оренди полягає саме в отриманні прибутку орендодавцем від передання, належного йому майна у користування третій особі.

В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Як вбачається зі змісту спірного інвестиційного договору відповідач-6 взяв на себе зобов'язання протягом дії цього договору (5 років) здійснити заходи з облаштування 45 пішохідних підземних переходів, які знаходяться в Дарницькому та Святошинському районах м. Києва, та за умов здійснення вказаних заходів отримав право встановити свої легкі збірно-розбірні конструкції, а також право користуватись цими конструкціями, що не суперечить положеннями Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Дослідивши умови спірного Договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що умов визначених ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які є істотними для договорів оренди майна, що є комунальною власністю, спірний договір не містить. Також, в Договорі відсутні положення, з яких би вбачався перехід прав на майно до інвестора та будь-які індивідуально визначені ознаки такого майна.

Крім того, Договором не встановлено домовленості сторін про платне володіння та користування комунальним майном, необхідними орендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності, що відповідало змісту поняття "оренда", визначеному ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що метою укладення спірного Договору є комерційна заінтересованість інвестора та досягнення соціального ефекту, що є суттєво відмінним від правовідносин оренди, які є виключно комерційними, задоволення майнових інтересів орендодавця, тобто отримання прибутку від передання майна в оренду. Отже, між сторонами укладено саме інвестиційний договір, зміст якого відповідає вимогам законодавства та умовам конкурсу, він містить умови та терміни реалізації інвестиційного проекту.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на позивачів у справі.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 по справі №910/24846/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 по справі №910/24846/14 - без змін.

Стягнути з Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) в доход Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 19020407) в доход Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/24846/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.04.2015