Постанова № 43745894, 20.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа№ 910/26685/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Дзюбайло О.О., за довіреністю;

відповідача:Деркач А.В., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015

у справі № 910/26685/14 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп"

про стягнення 49907,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року по справі № 910/26685/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП Груп" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" пеню у розмірі 4 200 грн. 65 коп., 3 % річних у розмірі 832 грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 956 грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Припинено провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП Груп" заборгованості за отримані послуги у розмірі 38918 грн. 32 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2015 року, у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., судді Рудченко С.Г., Агрикова О.В., прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, з призначенням розгляду справи на 24.02.2015 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р., в зв'язку з перебуванням головуючого судді по справі Чорногуза М.Г. на лікарняному, призначено повторний авторозподіл справи № 910/26685/14.

Після повторного авторозподілу справу № 910/26685/14 передано на розгляд колегії судді у складі головуючого судді - Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Ткаченка Б.О.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, для розгляду справи № 910/26685/14 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О, судді - Ткаченко Б.О., Шевченко Є.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд справи призначено на 23.03.2015.

23.03.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.04.2015.

20.04.2015 представником скаржника через відділ документального забезпечення було подано клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року по справі № 910/26685/14.

20.04.2015 представник скаржника підтримав клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року по справі № 910/26685/14.

20.04.2015 представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року по справі № 910/26685/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

06.01.2010 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (аеропорт за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІП Груп" (споживач за договором) укладено договір про надання послуг з теплопостачання № 02.1.2-14/25-17 (надалі - договір), за умовами якого аеропорт постачає, а споживач споживає теплову енергію для об'єктів, вказаних в переліку об'єктів споживача, для яких аеропорт надає послуги теплопостачання.

За своєю правовою природою договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.1. договору визначено, що щомісячна сплата споживача на користь аеропорту за договором складається з оплати за спожиту енергію за ціною, що встановлена аеропортом та погоджена з Бориспільською міською радою і станом на 01.09.2009 становить без ПДВ 460 гривень за 1 Гкал.

За умовами пункту 3.3 договору кількість фактично відпущеної теплової енергії споживачу визначається на підставі даних контрольно-вимірювальних приладів з урахуванням теплових втрат згідно БНіПу, а до їх встановлення - розрахунковим шляхом згідно розрахунку споживання теплової енергії споживачем, виходячи з проектної потужності (додаток № 8); прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

Ціни на послуги можуть змінюватися у разі зміни втрат аеропорту, пов'язаних з наданням цих послуг та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Аеропорт зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі (рекомендованим листом або вручити уповноваженій особі під розписку) не пізніше, ніж за 15 днів до введення їх в дію, а споживач зобов'язаний прийняти їх для розрахунків (п. 3.7 договору).

Згідно п. 3.8 договору аеропорт щомісяця виставляє споживачу рахунок за надані послуги за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг. Споживач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться споживачем до 20 числа того ж місяця. Акт виконаних послуг споживач зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт виконаних послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами. Акт виконаних послуг підписується керівниками підприємств або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору визначено, що строк дії договору встановлюється з 30.09.2009 до 30.09.2010. Договір вважається продовженим на кожний наступний місяць, якщо жодна із сторін не заявила про його розірвання протягом 1 місяця до закінчення строку дії договору.

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" листами від 16.09.2013 № 01-22-1098 та від 14.12.2010 № 01-22-5621 повідомляло відповідача про зміну тарифів на комунальні послуги.

11.11.2014 сторони на підставі додаткової угоди № 1 до договору домовились припинити надання послуг за договором з 28.08.2014 та розірвати договір за згодою сторін.

На виконання умов договору за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року позивачем надані відповідачу послуги на загальну суму 49656 грн. 24 коп., що підтверджується виставленими позивачем актами приймання-здачі виконаних послуг за грудень 2013 року від 31.12.2013 на суму 11 630 грн. 52 коп., за січень 2014 року від 31.01.2014 на суму 11 846 грн. 52 коп., за лютий 2014 року від 28.02.2014 на суму 12852 грн. 00 коп., за березень 2014 року від 31.03.2014 на суму 8262 грн. 00 коп., за квітень 2014 від 30.04.2014 на суму 5065 грн. 20 коп. та виставленими рахунками-фактури на оплату № 61/974 від 31.12.2013, № 61/35 від 31.01.2014, № 61/99 від 28.05.2014, № 61/160 від 31.03.2014 та № 61/243 від 30.04.2014.

Проте, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання зі сплати комунальних платежів, у зв'язку з чим за період з грудня 2013 року по квітень 2014 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 38 918 грн. 32 коп.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір про надання послуг є оплатним, і обов'язок виконавця надати послугу відповідає обов'язку замовника цю послугу прийняти та оплатити.

Згідно з ч.1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір про надання послуг є оплатним, то обов'язок відповідача за договором оплатити отримані послуги виникає згідно з положеннями Закону.

Оскільки, під час розгляду справи в суді позивач надав суду позивачем надані докази сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 38918 грн 32 коп., а саме виписку з банківського рахунку позивача (дата оплати: 26.12.2014), то місцевій господарський суд обґрунтовано припинив провадження в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 4200 грн. 65 коп., 3 % річних в розмірі 832 грн. 83 коп. та інфляційні втрати в розмірі 5956 грн. 01 коп.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 3.9 договору в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, споживач сплачує аеропорту штрафні санкції у розмірах та в порядку, визначених в чинному законодавстві України. У випадку, якщо в законодавстві не визначено розмір або порядок застосування штрафних санкцій з порушення строків оплати послуг, споживач сплачує аеропорту за кожний день прострочення оплати послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року справа № 6-113 цс 14).

Врахувавши зазначене, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних в розмірі саме заявленим позивачем.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року по справі № 910/26685/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення виконання рішення господарського суду.

У рішеннях, якими надано відстрочку або розстрочку виконання (пункт 6 статті 83, стаття 121 ГПК України), - конкретні терміни їх виконання (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення").

Отже, враховуючи те, що боржником сплачено суму основного боргу, ще під час розгляду справи місцевим господарським судом, його майновий стан і повне визнання заборгованості, то колегія суддів вважає за можливе відстрочити сплату відповідачем на користь позивача пеню у розмірі 4 200 грн. 65 коп., 3 % річних у розмірі 832 грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 956 грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп. стягнутих на підставі рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року по справі № 910/26685/14 до 01 червня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року по справі № 910/26685/14 - без змін.

2. Відстрочити сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІП Груп" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" пеню у розмірі 4 200 грн. 65 коп., 3 % річних у розмірі 832 грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 956 грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп. стягнутих на підставі рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року по справі № 910/26685/14 до 01 червня 2015 року.

3. Матеріали справи № 910/26685/14 повернути до господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Б.О. Ткаченко