Постанова № 43745750, 16.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. справа№ 927/1927/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явились

відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2015 р.

у справі № 927/1927/14 (суддя - Бобров Ю.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України»

про стягнення 105 994,28 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» про стягнення з відповідача 85 800,00 грн боргу, 10 883,67 грн пені, 1 339,89 грн 3 % річних, 8 365,63 грн інфляційних втрат.

В процесі розгляду справи позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог в якій просив суд стягнути з відповідача 85 800,00 грн боргу, 10 488,76 грн пені, 1 339,89 грн 3 % річних, 8 365,63 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2015 р. у справі № 927/1927/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2015 р., Державне підприємство «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевим судом не було встановлено коли саме виконувались позивачем роботи по збиранню кукурудзи і коли вони завершились. Крім того, відповідно до умов укладеного між сторонами договору роботи виконуються позивачем поетапно, а тому і актів приймання-передачі повинно бути декілька, в той час як в матеріалах справи наявний лише один акт приймання-передачі № 17 від 26.05.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р. апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» прийнято до провадження у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Шапран В.В., а розгляд справи призначено на 31.03.2015 р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, склад суду змінено та визначено наступну колегію суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Жук Г.А., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.04.2015 р. у зв`язку з неявкою представників відповідача.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/588/15 від 15.04.2015 р. у зв`язку з порушенням порядку формування колегії суддів, а саме введення до її складу суддю Жук Г.А., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 927/1927/14, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Михальська Ю.Б., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суду.

В засідання суду, призначене на 16.04.2015 р., представники сторін не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу крім своїх заперечень також просив суд розглядати скаргу без його участі.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.05.2014 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - виконавець) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України» (далі - замовник) було укладено договір на проведення сільськогосподарських робіт № 17 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1 даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботу по збиранню сільськогосподарських культур власним комбайном Case - 2166 на пальному замовника, за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (збирання кукурудзи) в сумі 85 800,00 грн.

Згідно з п. 2.1.8 договору замовник зобов'язаний прийняти роботи виконавця за актом приймання-передачі етапів виконаних робіт.

Як передбачено п. 4.2 укладеного договору, акт приймання-передачі етапів виконаних робіт підписується виконавцем та замовником поетапно, кожного четверга, кожної робочої неділі з моменту початку виконання робіт.

У відповідності до п. 4.3 договору оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок та/або касу виконавця на підставі рахунків, підтверджених актами приймання-передачі етапів виконаних робіт і підписаних відповідальними особами замовника та виконавця, протягом 10 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Відлік банківського дня починається з наступного банківського дня від дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідач свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором на проведення сільськогосподарських робіт № 17 від 26.05.2014 р. своєчасно та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (п. п. 4, 6 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що позивач виконав роботи, які передбачені умовами укладеного договору; зібрав кукурудзу комбайном з площі 286 га по 300,00 грн за один га на суму 85 800,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № 17 від 26.05.2014 р.

Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень.

Крім того, мотивованої відмови від приймання виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт відповідачем не виявлено.

14.12.2014 р. позивач направив відповідачу лист з вимогою погасити заборгованість в сумі 85 800,00 грн та акт взаємних розрахунків.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав, акт взаємних розрахунків не підписав, заборгованість не сплатив.

Станом на день подання позовної заяви відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт не виконав, а тому його заборгованість по оплаті вартості виконаних робіт становить 85 800,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 17 на проведення сільськогосподарських робіт від 26.05.2014 р. у сумі 85 800,00 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 339,89 грн 3 % річних та 8 365,63 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 339,89 грн 3 % річних та 8 365,63 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, їх розмір перевірений судом, є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути 10 488,76 грн пені за період з 10.06.2014 р. по 10.12.2014 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що в разі порушення замовником строків розрахунків з виконавцем, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 488,76 грн за період з 10.06.2014 р. по 10.12.2014 р. є обґрунтованими, розмір їх перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 85 800,00 грн боргу, 10 488,76 грн пені, 1 339,89 грн 3 % річних, 8 365,63 грн інфляційних втрат.

Доводи скаржника про те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору роботи виконуються позивачем поетапно, тому актів приймання-передачі виконаних позивачем робіт повинно бути декілька, в той час як в матеріалах справи наявний лише один акт приймання-передачі № 17 від 26.05.2014 р., колегія вважає необґрунтованими, оскільки вказаний акт приймання передачі підписаний сторонами без зауважень на загальну суму 85 800,00 грн з площі 286 га. Разом з тим, зауважень щодо обсягу та ціни виконаних робіт у скаржника немає.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2015 р. у справі № 927/1927/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/1927/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Б. Михальська

В.В. Шапран