Постанова № 43745746, 21.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/26592/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача: Кабанцев Я.І. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.01.2015 р.

у справі №910/26592/14 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило"

про стягнення 38032,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило" про стягнення 38032,89 грн. заборгованості за договором №07620/4-10 на послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 17.08.2007 р., з яких 19443,06 грн. - сума заборгованості за послуги холодного постачання та приймання стоків такої води, 7202,45 грн. - сума заборгованості за послуги на постачання води на підігрів, 4159,82 грн. - сума заборгованості за послуги приймання стоків гарячої води, 3649,11 грн. - інфляційні втрати, 1508,01 грн. - 3% річних, 530,17 грн. - пеня, 1540,27 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором №07620/4-10 на послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 17.08.2007 р. щодо здійснення оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого і виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі №910/26592/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 23602 (двадцять три тисячі шістсот дві) грн. 88 коп. - суми основного боргу, 1174 (тисячу сто сімдесят чотири) грн. 80 коп. - 3 % річних, 2823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 38 коп. - інфляційних втрат, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 99 коп. - пені та 1345 (тисячу триста сорок п'ять) грн. 82 коп. - суми судового збору. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем безпідставно включено до суми основного боргу заборгованість за надані послуги з постачання питної води на підігрів, оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої води. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначив про безпідставність та недоведеність даної вимоги, посилаючись на те, що штраф повинен нараховуватися на суму рахунку, яку відповідач відмовився сплатити та не повинен нараховуватися на всю суму заборгованості в цілому або на залишок частково сплачених рахунків від яких відповідач не відмовлявся.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі №910/26592/14 в частині відмови у стягненні з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 7202,45 грн. та нарахованих на цю суму боргу 333,21 грн. 3% річних, 825,73 грн. інфляційних втрат, 115,18 грн. пені, а також 1540,27 грн. штрафу, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило" в частині стягнення 7202,45 грн. та нарахованих на цю суму боргу 333,21 грн. 3% річних, 825,73 грн. інфляційних втрат, 115,18 грн. пені, а також 1540,27 грн. штрафу задовольнити. Стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, як зазначається скаржником в апеляційній скарзі, Договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинним ДСанПІН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених відповідачем до дислокації до договору без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі, надання послуг, що потребують використання питної води - гарячого водопостачання населенню. Також позивач вважає, що судом першої інстанції в порушення норм законодавства та умов Договору безпідставно відмовлено у стягненні штрафу, встановивши наявність у відповідача перед позивачем заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Зубець Л.П.) від 20.02.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі №910/26592/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.03.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 24.03.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі №910/26592/14 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.03.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 24.03.2015 р. відкладено розгляд справи на 21.04.2015 р.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі №910/26592/14 в частині відмови у стягненні з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 7202,45 грн. та нарахованих на цю суму боргу 333,21 грн. 3% річних, 825,73 грн. інфляційних втрат, 115,18 грн. пені, а також 1540,27 грн. штрафу, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярило" в частині стягнення 7202,45 грн. та нарахованих на цю суму боргу 333,21 грн. 3% річних, 825,73 грн. інфляційних втрат, 115,18 грн. пені, а також 1540,27 грн. штрафу задовольнити. Стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

17.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"), як постачальником, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ярило", як абонентом, укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №07620/4-10 від 17.08.2007р. (далі - Договір), відповідно до п. 1. якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва ( в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг - на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 2.1.1 Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків (п. 2.1.4 Договору).

Виходячи зі змісту п.2.1.2. Договору зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п.2.1.6 Договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у 10-тиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента (п. 2.2.2 Договору).

Пунктами 2.2.3, 2.2.4 Договору передбачено, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: у спірний період з 01.10.2009 року по 30.06.2014 року відповідачеві надано послуг з водопостачання та водовідведення на суму 50062,03 грн., тоді як відповідач порушив вищезазначені положення договору в частині своєчасної та належної оплати вартості отриманих послуг, відповідачем сплачено лише 19719,12 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 30805,33 грн.

На підтвердження факту виконання договору за вказаний період позивачем було надано акти про зняття показників з приладів обліку за спірний період, розшифровки рахунків абонента, платіжні вимоги-доручення на оплату послуг з водопостачання, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно наданого у справі розрахунку заборгованості за період з жовтня 2011р. по червень 2014 р. заборгованість за послуги холодного постачання та приймання стоків такої води (код 29-271) становить 19443,06 грн., за послуги на постачання води на підігрів (код 29-50271) заборгованість становить 7202,45 грн., за приймання стоків такої води становить 4159,82 грн.

Отже складовою частиною позовних вимог про стягнення боргу і оплати послуг водопостачання є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання.

Відповідно до положень ст.ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З часу укладення сторонами спірного договору порядок правового регулювання відносин у сфері водопостачання і водовідведення змінився. Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Держитлокомунгоспу № 65 від 1 липня 1994 р., чим керувалися сторони під час укладення договору між собою, п.п. б п. 12.3 яким було встановлено обов'язок житлово-експлуатаційних організацій оплачувати на користь водоканалу холодну воду, що йде на гаряче водопостачання, втратили чинність з 10 жовтня 2008 р. на підставі наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України".

За п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Пунктом 3.13 Правил користування №190 передбачено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

З наявних в матеріалах справи документів та пояснень відповідача вбачається, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу перебувають у обслуговуванні та на балансі ПАТ "Київенерго". Позивачем даний факт не спростовано належними засобами доказування, а відтак, відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів.

Таким чином, обов'язок відповідача оплачувати обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання за спірний період відсутній, включення позивачем до суми заборгованості оплати послуг з постачання холодної питної води на підігрів (код 29-50271) в сумі 7202,45 грн. не ґрунтується на договорі на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №07620/4-10 від 17.08.2007 р.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського сулу України від 20.01.2015 р. у справі №910/25590/13,від 19.02.2015 р. у справі №910/11980/13.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за воду, обліковану позивачем на підігрів для виготовлення гарячої води.

Матеріалами справи, а саме: актами про зняття показників водолічильників, розшифровками рахунків абонента, реєстрами дебетових повідомлень, розрахунком заборгованості підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у період з жовтня 2011р. по червень 2014р. за послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків холодної води в розмірі 19443,06 грн. та за послуги прийняття стоків гарячої води на суму 4159,82 грн.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вказаної заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за Договором, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків холодної води в розмірі 19443,06 грн. та за послуги прийняття стоків гарячої води на суму 4159,82 грн.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 530,17 грн. - пені, 1508,01 грн. - 3 % річних, 3649,11 грн. інфляційних втрат, 1540,27 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.4.2. Договору сторони визначили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1540,27 грн. є недоведеною та безпідставною, оскільки відповідно до п. 4.6. Договору №07620/4-10 від 17.08.2007 р., штраф повинен нараховуватися на суму рахунку, яку відповідач відмовився сплатити та не повинен нараховуватися на всю суму заборгованості в цілому або на залишок частково сплачених рахунків від яких відповідач не відмовлявся.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені, враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання за послуги з холодного водопостачання та прийняття стоків холодної води та за послуги прийняття стоків гарячої води, колегія суддів вважає, що у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення вказаного грошового зобов'язання пені, 3% річних, інфляційних втрат, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1174,80 грн., інфляційні втрати в розмірі 2823,38 грн., пені в розмірі 414,99 грн. за порушення строків оплати послуг з постачання холодної води та приймання стоків холодної води та стоків гарячої води є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу часткового скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. у справі №910/26592/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/26592/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко