Постанова № 43745692, 21.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 року Справа № 904/321/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження голови суду Євстигнеєва О.С. від 08 квітня 2015 року)

Секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Мостовий Н.Л., довіреність № 20/02-15 від 20.02.15, представник;

від відповідача: Биковський М.Ю., довіреність № 1746 від 25.02.15, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року у справі № 904/321/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "ФАВОРИТ ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР", м.Дніпропетровськ

про стягнення 445 751,32 грн.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року у справі № 904/321/14 (суддя Бєлік В.Г.) задоволено частково Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "ФАВОРИТ ПЛЮС" від 17 лютого 2015року про забезпечення позову, забезпечено позов шляхом накладення арешту на все майно та на грошову суму на банківських рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" до вирішення спору по суті в межах суми 583 218,66 грн., з тих підстав, що арешт грошових коштів відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

В решті, в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача, в заяві було відмовлено.

Не погодившись із ухвалою, до суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, просить ухвалу скасувати, в заяві позивачу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові суми на банківських рахунках, що належать відповідачу відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "ФАВОРИТ ПЛЮС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" заборгованість у загальному розмірі 445 751,32 грн., який складається з сум: 425 130,71грн. - основний борг, 10 102,13 грн. - пеня, 1 466,74 грн. - 3% річних, 9 051,74 грн. - інфляційні збитки.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області зазначений позов прийнято до розгляду та призначено на 17 лютого 2015року на 10:45 годину (а.с.21 матеріалів оскарження).

23 січня 2015року позивачем до господарського суду Дніпропетровської області була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно (рухоме й нерухоме) та грошові суми на банківських рахунках відповідача до вирішення спору по суті (а.с.3 матеріалів оскарження). Зазначена заява обґрунтована позивачем тим, що мережа магазинів "АМСТОР" припинила свою діяльність, про що були повідомлення по телебаченню та в мережі Інтернет; в якості доказів позивачем надано роздруківки статей з мережі Інтернет (а.с.4-9 матеріалів оскарження).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2015року зазначену заяву було задоволено частково; накладений арешт на грошові суми на банківських рахунках відповідача (а.с.1 матеріалів оскарження).

17 лютого 2015року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" - задоволено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2015 року у справі № 904/321/15 - скасовано.

Позивач в той же день, 17 лютого 2015року, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з наступною Заявою про забезпечення позову по справі № 904/321/15 шляхом накладення арешту на все майно рухоме та нерухоме та грошові суми на банківських рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" до вирішення спору по суті в межах заборгованості у розмірі 583 218,60 грн.

По результатам розгляду вказаної заяви і винесена оскаржувана ухвала від 20 лютого 2015року.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України передбачені заходи забезпечення позову, зокрема:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 6 статті 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову " (зі змінами та доповненнями) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як на підставу необхідності забезпечення позову в Заяві від 17 лютого 2015 року, відповідач зазначив, що на час звернення із вказаною заявою, торгівельна мережа «АМСТОР» припинила свою роботу, про що є повідомлення як по телебаченню так і в мережі Інтернет.

Як зазначалось вище, Дніпропетровським апеляційним господарським судом вже переглядалась ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2015 року по даній справі, винесеною по аналогічній заяві позивача від 23 січня 2015 року . Апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 17 лютого 2015 року було зроблено висновок, що часткове задоволення вказаної заяви здійснено судом без належних доказів зменшення активів відповідача, що унеможливлювало виконання рішення. Вказаний висновок зроблений колегією суддів за наданими до оригіналу справи № 904/321/15 повідомлень з мережі Інтернет. Інших доказів в обґрунтування Заяви про забезпечення позову від 17 лютого 2015 року, в порядку передбаченому статтею 36 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано.

Колегією суддів також враховується, що накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно та грошові кошти відповідача у сумі 583218,66 грн. може суттєво вплинути на господарську діяльність відповідача і зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, слід зазначити, що рішенням від 23 березня 2015 року по справі № 904/321/15 позов задоволено та видано наказ на його виконання від 07 квітня 2015 року, що не позбавляє права позивача звернутися до виконавчої служби для виконання зазначеного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про часткове задоволення Заяви позивача про забезпечення позову, у зв'язку з чим ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року у справі № 904/321/14 підлягає частковому скасуванню.

В частині відмови у задоволенні Заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно рухоме та нерухоме відповідача оскаржену ухвалу слід залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на скаржника по справі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АМСТОР" - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року у справі № 904/321/15 - скасувати частково.

В задоволенні Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "ФАВОРИТ ПЛЮС", м. Дніпропетровськ про забезпечення позову від 17 лютого 2015 року - відмовити у повному обсязі.

В решті ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2015 року у справі № 904/321/15 залишити без змін.

Матеріали оскарження повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 квітня 2015року.

Головуючий суддя О.М. Лисенко

Суддя О.М.Виноградник

Суддя О.В.Джихур