Рішення № 43745398, 15.04.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 р. Справа № 923/407/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар", м. Тернопіль

до публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське", с. Чорнобаївка Білозерського

району Херсонської області

про стягнення 22703,65 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - представник Букалов С.С., довіреність від 01.01.2015р.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (відповідач) заборгованість у розмірі 14043,22 грн., з якої: 13053,82 грн. - сума інфляційних втрат та 989,40 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №1402 від 14.02.2014р. надання транспортно-експедиторських послуг, положення ст.ст. 526, 599, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

10 квітня 2015 року позивач, в порядку ст. 22 ГПК України подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій збільшує заявлені до стягнення суми інфляційних втрат з 13053,82 грн. до 21495,81 грн. та 3% річних з 989,40 грн. до 1207,84 грн., у зв'язку зі збільшенням періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, суд приймає її до розгляду та залучає до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.04.2015р. відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум інфляційних втрат у розмірі 8910,99 грн. та 3% річних у розмірі 803,09 грн., у зв'язку з необґрунтованістю. На підтвердження викладеного відповідачем у додатку до відзиву надано власний розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 15.04.2015р. не прибув, але 30.03.2015р. до суду від позивача у справі надійшла заява, в якій просить розглянути справу без його участі, на підставі наявних у справі матеріалів. Також зазначав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, надавши аналогічні пояснення, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 14.02.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (надалі - позивач або експедитор) і публічним акціонерним товариством "Чорнобаївське" (надалі - відповідач або замовник) був укладений договір надання транспортно-експедиторських послуг №1402 (надалі - договір).

Згідно п.1.1 договору сторони визначили, що експедитор зобов'язується за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України від вантажовідправника до вантажоодержувача. Замовник в процесі конкретного перевезення може виступати або як вантажовідправник або як вантажоодержувач.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобов'язання з оплати за транспортно-експедиційні послуги по Україні не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 78166,59 грн., у зв'язку з чим, останній звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій за договором №1402 від 14.02.2014р. надання транспортно-експедиторських послуг.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.12.2014р. у справі №923/1400/14 з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 78166,59 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 2587,76 грн., суму 3% річних у розмірі 456,63 грн. та суму пені у розмірі 3800,89 грн. Згідно зазначеного судового рішення, суми інфляційних втрат та 3% річних, були нараховані на суму основної заборгованості за період прострочення до 09.10.2014р.

Позивач зазначає, що станом на 12.03.2015р. відповідач рішення господарського суду Херсонської області від 04.12.2014р. у справі №923/1400/14 не виконав, внаслідок чого позивач лише на суму основного боргу - 78166,59 грн., нарахував відповідачу за період з 10.10.2014р. по 28.02.2015р. суму інфляційних втрат у розмірі 13053,82 грн., а також за період з 10.10.2014р. по 12.03.2015р. суму 3% річних у розмірі 989,40 грн.

Разом з тим, 10 квітня 2015 року позивач, в порядку ст. 22 ГПК України подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій збільшує заявлені до стягнення суми інфляційних втрат з 13053,82 грн. до 21495,81 грн. та 3% річних з 989,40 грн. до 1207,84 грн., у зв'язку зі збільшенням періодів нарахування інфляційних втрат (з 01.03.2015р. по 31.03.2015р.) та 3% річних (з 13.03.2015р. по 15.04.2015р.).

Відповідно до положень ч.1, ч.4 ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд задовольняє заяву позивача і приймає її до розгляду.

На підставі викладеного, суд визначає ціну позову у розмірі 22703,65 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Частиною 2 статті 35 ГПК України зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання інфляційних втрат, додатково нарахованих за період з 10.10.2014р. по 31.03.2015р. та 3% річних, додатково нарахованих за період з 10.10.2014р. по 15.04.2015р., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №1402 від 14.02.2014р.

Факт невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати суми боргу у розмірі 78166,59 грн. доведено судом у справі №923/1400/14 та в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

Позивач звернувся у даній справі з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на сум боргу у розмірі 78166,59 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунків позивача, з урахуванням заяви №10/2001 від 07.04.2015р. про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за період з 10.10.2014р. по 31.03.2015р. у розмірі 21495,81 грн., та суму 3% річних за період з 10.10.2014р. по 15.04.2015р. у розмірі 1207,84 грн.

Дослідивши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, надані позивачем, суд не погоджується лише з розрахунком інфляційних втрат за період з 10.10.2014р. по 28.02.2015р., з огляду на наявність помилок у вказаному розрахунку та надає власний розрахунок інфляційних втрат за вказаний період.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період з 10.10.2014р. по 28.02.2015р., який має наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції10.10.2014 - 28.02.201578166.591.16713038.6091205.19

Отже, за розрахунком суду, сума інфляційних втрат за період з 10.10.2014р. по 28.02.2015р. становить 13038,60 грн.

Сума інфляційних втрат у розмірі 15,22 грн., за період з 10.10.2014р. по 28.02.2015р., заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доказів сплати загальної суми інфляційних втрат у розмірі 21480,59 грн. та загальної суми 3 % річних у розмірі 1207,84 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах та спростовуються вищезазначеним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику відповідача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (75024, Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка, код ЄДРПОУ - 21307398) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (46020, м. Тернопіль, вул. Гріга, 3, код ЄДРПОУ - 32578150) суму інфляційних втрат у розмірі 21480,59 грн., суму 3% річних у розмірі 1207,84 грн. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1825,78 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.04.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко