Рішення № 43744393, 14.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" квітня 2015 р. Справа № 911/1151/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального закладу «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області, м. Ірпінь

про стягнення 3580,15 грн.

Суддя Щоткін О.В.

За участю представників:

позивач - Єгоров В.С. предст. дов. № 14-137 від 13.05.2014;

відповідач - Альяная Н.М. предст. дов. № 486 від 01.04.2015.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального закладу «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області про стягнення 3580,15 грн. заборгованості, з яких: 2 689,09 грн. основного боргу, 199,14 грн. пені, 188,24 грн. штрафу, 138,44 грн. 3% річних та 365,24 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №12/1070-ТЕ-17 від 06.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2015 у справі 911/1151/15 порушено провадження та призначено до розгляду на 06.04.2015.

В судовому засіданні 06.04.2015 року оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 14.04.2015 року.

В судовому засіданні 14.04.2015 позивач озвучив позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 14.04.2015 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

06 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №12/1070-ТЕ-17.

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У відповідності до п. 11.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі -продажу природного газу №12/1070-ТЕ-17, продавець протягом листопада-грудня 2012р. поставив покупцю природний газ загалом на суму 2 689,09 грн.

Факт приймання-передачі газу підтверджується, підписаними першими особами підприємств та скріплені їх печатками, актами приймання передачі природного газу, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до договору «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» своєчасно та в повному обсязі передавало відповідачеві природний газ. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Згідно п. 6.1 договору купівлі-продажу встановлено, що оплата за здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Однак, в порушення умов договору, відповідач своє грошове зобов'язання за договором за спожитий протягом листопада-грудня 2012р. природний газ виконав неналежним чином, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 2 689,09 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач доказів оплати заборгованості не надав, а також те, що відповідно до п. 6.1. Договору відповідач мав оплатити вартість природного газу до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 689,09 грн. в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 199,14 грн. за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за листопад-грудень 2012 року.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені наданого позивачем та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 199,14 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 188,24 грн. штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу в порядку п. 7.2. Договору, відповідно до умов якого, за прострочення оплати понад 30 днів Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011 та у у постанові Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Перевіривши розрахунок штрафу та враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що заявлена сума штрафу у розмірі 188,24 грн. є вірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 138,44 грн. 3% річних та 365,24 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань з оплати природного газу за листопад-грудень 2012 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 138,44 грн. 3% річних та 365,24 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 2 689,09 грн. основного боргу, 199,14 грн. пені, 188,24 грн. штрафу, 138,44 грн. 3% річних та 365,24 грн. інфляційних втрат.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального закладу «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 38; код ЄДРПОУ 26191575) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 09 коп. боргу, 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 14 коп. пені, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 24 коп. штрафу, 138 (сто тридцять вісім) грн. 44 коп. 3% річних, 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 24 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 21.04.2015р.

Суддя О.В. Щоткін