Рішення № 43742953, 23.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.15р. Справа № 904/1636/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (м.Дніпропетровськ)

про стягнення суми страхового відшкодування у загальному розмірі 63 608 грн. 04 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Мартинів О.І. - директор (довіреність № 3574/18 від 21.11.2014)

від відповідача: Журавель К.С. - представник (довіреність б/н від 20.01.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (далі-відповідач) матеріальну шкоди в порядку регресу у загальному розмірі 63 608 грн. 04 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 49 000 грн. 00 коп. - сума страхового відшкодування;

- 6 437 грн. 12 коп. - пеня;

- 869 грн. 92 коп. - 3% річних;

- 7 301 грн. 00 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № ТП168471Га/13дп/кр від 27.06.2013, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Toyota RAV4, державний реєстраційний номер АЕ6088ЕХ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ21061, державний реєстраційний номер 24205АВ, з вини якого відбулася дорожньо-транспортна пригода, застрахована у відповідача на підставі полісу № АЕ/2318109 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з урахуванням чого позивач вважає, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 19.03.2015.

Представник позивача у судове засідання 19.03.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, крім того, вимоги ухвали суду від 02.03.2015 не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 19.03.2015 з'явився.

Від відповідача 19.03.2015 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що обов'язок страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування виникає виключно за умови отримання крім заяви про виплату, ще й повідомлення про ДТП. При цьому, учасники ДТП та позивач не повідомляли відповідача про настання страхового випадку, у зв'язку з чим, позбавили останнього можливості провести огляд пошкодженого автомобіля та визначити розмір збитків. Крім того, вимоги позивача щодо стягнення пені є необґрунтованими та безпідставними, оскільки він не є суб'єктом договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, що виключає можливість стягнення на його користь пені.

Так, ухвалою суду від 19.03.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.04.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від позивача 07.04.2015 надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов є необґрунтованими, оскільки стаття 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає обов'язок саме водія, винуватого у скоєнні ДТП, надати повідомлення до своєї страхової компанії. При цьому, у даному випадку саме відповідачем були порушені вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що полягало у ненаданні в строк до 17.07.2014, як передбачено вказаним законом, відповіді щодо визнання чи невизнання заявлених позивачем вимог. Крім того, позивач у додаткових поясненнях наполягає на задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача пені.

Також позивачем до вказаних пояснень було додано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у випадку визнання участі позивача у ньому обов'язковою.

Оскільки ухвалою суду від 19.03.2015 явку у судове засідання представників сторін було визнано обов'язковою, ухвалою суду від 14.04.2014 було задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; доручено господарському суду м. Києва організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції особі, яка виступає стороною по справі № 904/1636/15, а саме: позивачу - Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АХА Страхування"; проведення судового засідання по справі № 904/1636/15 призначено на 23.04.2015 на 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 23.04.2015 позивач виклав суть позовних вимог, обґрунтував їх та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Крім того, у судовому засіданні відповідачем подані пояснення, в яких він зазначає, що обов'язок подання заяви про виплату страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено лише на потерпілу особу, а не на страховика, який виплатив страхове відшкодування, за договором майнового страхування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач вважає необґрунтованими. Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем не було дотримано вимог закону при виплаті страхового відшкодування, а саме: було зібрано не всі необхідні для цього документи.

Так, представником позивача у судовому засіданні наголошено, що матеріали справи містять всі необхідні докази, а посилання відповідача у поясненнях на їх відсутність не відповідають обставинам справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось. Судове засідання 23.04.2015 проведено у режимі відеоконференції з представником позивача, за участю також представника відповідача.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Так, 27.06.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - страховик, позивач) та Малашко Оксаною Василівною було укладено договір № ТП168471Га/13дп/кр добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" (далі - договір) (а.с.39-43), предметом якого є страхування транспортного засобу - Toyota RAV4, державний реєстраційний номер АЕ6088ЕХ.

Відповідно до пункту 20.1. вказаного договору страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у пункті 20.2., які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язався компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з пунктом 29.7. та пунктом 29.8 договору в результаті настання страхового випадку.

Договором передбачені такі страхові ризики як: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій (пункт 20.2. договору).

Згідно з пунктом 10. договору безумовна франшиза за ризиком пункту 10.2. договору (збитки внаслідок ДТП) складає 1,00 % від страхової суми - 2 503 грн. 20 коп. від страхової суми.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2013 на перетині вул. 23 Лютого та вул. Сурікова у м. Кривому Розі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota RAV4, державний реєстраційний номер АЕ6088ЕХ, під керуванням Малашко Оксаною Василівною, та транспортного засобу ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер 24205АВ, під керуванням Махинько Євгеном Олексійовичем, що підтверджується відомостями № 9262918 про дорожньо - транспортну пригоду (а.с.17).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було, зокрема, пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Toyota RAV4, державний реєстраційний номер АЕ6088ЕХ.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23.10.2013 у справі № 212/9468/13-п Махинько Євгена Олексійовича, водія транспортного засобу ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер 24205АВ, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с.16).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № Д38/09/13 від 26.09.2013 сума матеріальних збитків, завданих власнику пошкодженого автомобіля Toyota RAV4, державний реєстраційний номер АЕ6088ЕХ складає 121 344 грн. 74 коп. (а.с.26-38).

При цьому, відповідно до рахунку на оплату № СФ-3813 від 16.09.2013 (а.с.20) вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 108 252 грн. 96 коп.

Так, відповідно до страхового акту № 1.001.13.12952/VESKO37979 від 25.10.2013 (а.с.18) позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику - Малашко Оксані Василівні в розмірі 101 583 грн. 24 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 67179 від 28.10.2013 на суму 101 583 грн. 24 коп. (а.с.15).

Також з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер 24205АВ, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі полісу № АЕ/2318109 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір франшизи згідно з вказаним полісом складає 1 000 грн. 00 коп. (а.с.49).

Так, позивач (вих. № СУ/37979/3 від 09.04.2014) звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", як до страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер 24205АВ (страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/2318109) із заявою про регресні вимоги (а.с.13). Вказана заява отримана відповідачем 17.04.2014, що підтверджується відповідним поштовим повідомлення (а.с.14). Як зазначає позивач, вказана заява була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до встановлених полісом № АЕ/2318109 лімітів відшкодування шкоди, заподіяної майну.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України "Про страхування").

При цьому, абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Так, відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер 24205АВ, встановлена у судовому порядку постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23.10.2013 у справі № 212/9468/13-п, якою Махинько Євгена Олексійовича, водія транспортного засобу ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер 24205АВ, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень

Слід зауважити, що відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, згідно зі статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Положеннями статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як передбачено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції станом на момент скоєння ДТП), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд звертає увагу, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. Висновок експертного автотоварознавчого дослідження та інші документи є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92.

Приймаючи рішення господарський суд виходив також із наступного.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому, відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АЕ/2318109 становить 1 000 грн. 00 коп. Строк дії полісу з 14.12.2012 по 13.12.2013. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн. 00 коп.

Отже, враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/2318109 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 49 000 грн. 00 коп. (50 000,00 грн. (ліміт) - 1 000,00 грн. (франшиза)).

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 49 000 грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 6 437 грн. 12 коп. пені, суд відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Пеня нарахована позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач) в порядку регресу.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог статті 547 та пункту 1 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, а сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 6 437 грн. 12 коп. пені.

Водночас, суд враховує, що згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення пункту 36.5 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, як було зазначено вище, виходячи зі змісту норм статті 992 Цивільного кодексу України та пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з тим, слід враховувати, що згідно з частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (частина 1 статті 546, частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Однак, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань, шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Вказану правову позицію викладено також в постанові Верховного суду України від 26.09.2012 у справі № 4/17-3520-2011.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 869 грн. 92 коп. - 3% річних та 7 301 грн. 00 коп. - інфляційних втрат.

Так, приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

При цьому, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку, зокрема, відшкодування шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (пункт 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань").

В своєму листі від 01.07.2014 Верховний суд України вказав про те, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 № 10-74/0/4-13). Таким чином, дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 у справі № 910/17021/14.

Отже, вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції та 3% річних задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 49 000 грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21/307; ідентифікаційний код 21870998) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) - 49 000 грн. 00 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 407 грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко