Рішення № 43742522, 15.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.15р. Справа № 904/749/15

За позовом Державного підприємства "Укрриба", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 366 727,82 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Панасенко О.А., довіреність № 11-13/7 від 19.01.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Укрриба" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.03.2015 року просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" заборгованість у сумі 366 727,82 грн., з яких: 299 503,82 грн. - основна сума боргу, 34341,83 грн. - пеня, 3 909,59 грн. - 3% річних та 28 972,58 грн. - інфляційні втрати. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача та повернути надмірно сплачений судовий збір у сумі 906,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання з правом користування № 13/07 від 16.07.2007 року в частині щодо своєчасної сплати грошових коштів за користування майном у період з 15.05.2012 року по 31.12.2014 року.

18.03.2015 року на виконання ухвали суду від 02.03.2015 року позивачем залучено до справи уточнений розрахунок пені за загальний період з 15.02.2014 року по 27.01.2015 року у сумі 12 911, 94 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, стверджуючи про те, що на даний час сума заборгованості позивача перед відповідачем відповідно до договору зберігання з правом користування № 13/07 від 16.07.2007 року складає 2 795 167,47 грн. (263 684,74 грн. + 2784624,55 грн.) - 253 141,82 грн. = 2 795 167,47 грн.). При цьому посилається на довідку Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області № 07-28/30-з від 03.09.2013 року, складеною за результатом зустрічної звірки в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості здійснених господарських операцій і розрахунків, проведених з державним підприємством "Укрриба" за період з 01.10.2010 по 30.06.2013, відповідно до якої були встановлені наступні факти: існування кредиторської заборгованості ТОВ "Фірма ВВ" перед ДП "Укрриба" станом на 30.06.2013 року - 253 141,82 грн. (за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Фірма ВВ"); існування дебіторської заборгованості за надані послуги ДП "Укрриба" перед ТОВ "Фірма ВВ" на суму 263 684,74 грн. (за даними акта звірки за період з 01.01.2012 по 10.06.2013, підписаного в односторонньому порядку представником ДП "Укрриба"); існування дебіторської заборгованості ДП "Укрриба" на користь ТОВ "Фірма ВВ" за виконані капітальні ремонти на суму 2 784 624,55 грн. (за даними акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 15.06.2013).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.02.2015 року (а.с. 60 - 62 том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2015 року з призначенням розгляду справи на 02.03.2015 року після чого розгляд справи відкладався до 25.03.2015 року та 15.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2015 року за клопотанням представника позивача строк розгляду спору був продовжений на п'ятнадцять днів до 20.04.2015 року включно з відкладенням розгляду справи на 15.04.2015року.

У судове засідання 15.04.2015 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України, проте надав до господарського суду Дніпропетровської області заперечення на позов.

За вказаних обставин неявка представника відповідача у судове засідання 15.04.2015 року не є перешкодою у розгляді справи за його відсутності.

У судовому засіданні 15.04.2015 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств.

Наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 29.07.2003 року № 200 на виконання пункту 11 "Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482 "Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності" та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України за № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" затверджено "Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Самарський рибгосп" на баланс ДП "Укрриба" та закріплене зазначене в акті майно за Державним підприємством "Укрриба" на праві повного господарського відання.

16.07.2007 року між Державним підприємством "Укрриба" (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" (далі - Зберігач, Відповідач) укладено договір зберігання з правом користування № 13/07 (далі - Договір) згідно з пунктом 1.1. якого замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі державного підприємства "Укрриба" та розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Олександрівка, Новомосковський район, с. Піщанка.

Відповідно до пункту 1.2. договору вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього договору. Майно використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником (пункт 1.3. договору).

За актом приймання-передачі від 16.07.2007 року замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання з правом користування державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставів у кількості 45 одиниць (інв. №№ 78, 101 - 120, 122, 123, 226, 240, 244, 411, 411а), що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, с. Олександрівка, с. Піщанка (а.с. 25-26 том 1).

Додатковою угодою від 11.05.2011 року сторони домовилися вилучити із користування та передати на відповідальне зберігання за договором відповідачеві 11 гідроспоруд (інв №№ 103 - 112, 118) із загальної кількості, зазначених у акті від 16.07.2007 року. Цією ж додатковою угодою сторони змінили редакцію пункту 2.2. договору у зв'язку з чим передбачили, за користування майном зберігач зобов'язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним у розмірі 11 048,60 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок замовника з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Підставою для перерахування коштів є чинний договір (а.с. 31-32 том 1).

Відповідно до пункту 6.1. договору (в редакції додаткової угоди від 08.01.2009 року) договір діє з 16.07.2007 року по 01.01.2049 року і набуває чинності з дня його підписання.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 6.7. договору).

Відповідно до умов договору у період з квітня 2012 року по грудень 2014 року відповідач мав сплатити за користування прийнятим на зберігання майном 379 608, 42 грн., а саме:

- у квітні 2012 року - 11 113,49 грн. не пізніше 15.05.2012 року;

- у травні 2012 року - 11 080,15 грн. не пізніше 15.06.2012 року;

- у червні 2012 року - 11 046,91 грн. не пізніше 15.07.2012 року;

- у липні 2012 року - 11 024,81 грн. не пізніше 15.08.2012 року;

- у серпні 2012 року - 10 991,74 грн. не пізніше 15.09.2012 року;

- у вересні 2012 року - 11 002,73 грн. не пізніше 15.10.2012 року;

- у жовтні 2012 року - 11 002,73 грн. не пізніше 15.11.2012 року;

- у листопаді 2012 року - 10 991,74 грн. не пізніше 15.12.2012 року;

- у грудня 2012 року - 11 013,71 грн. не пізніше 15.01.2013 року;

- у січні 2013 року - 11 035,74 грн. не пізніше 15.02.2013 року;

- у лютому 2013 року - 11 024,70 грн. не пізніше 15.03.2013 року;

- у березні 2013 року - 11 024,70 грн. не пізніше 15.04.2013 року;

- у квітні 2013 року - 11 024,70 грн. не пізніше 15.05.2013 року;

- у травні 2013 року - 11 035,73 грн. не пізніше 15.06.2013 року;

- у червні 2013 року - 11 035,73 грн. не пізніше 15.07.2013 року;

- у липні 2013 року - 11 024,69 грн. не пізніше 15.08.2013 року;

- у серпні 2013 року - 10 947,52 грн. не пізніше 15.09.2013 року;

- у вересні 2013 року - 10 947,52 грн. не пізніше 15.10.2013 року;

- у жовтні 2013 року - 10 991,32 грн. не пізніше 15.11.2013 року;

- у листопаді 2013 року - 11 013,29 грн. не пізніше 15.12.2013 року;

- у грудні 2013 року - 11 068,36 грн. не пізніше 15.01.2014 року;

- у січні 2014 року - 11 090,50 грн. не пізніше 15.02.2014 року;

- у лютому 2014 року - 11 157,04 грн. не пізніше 15.03.2014 року;

- у березні 2014 року - 11 402,50 грн. не пізніше 15.04.2014 року;

- у квітні 2014 року - 11 778,77 грн. не пізніше 15.05.2014 року;

- у травні 2014 року - 12 226,37 грн. не пізніше 15.06.2014 року;

- у червні 2014 року - 12 348,64 грн. не пізніше 15.07.2014 року;

- у липні 2014 року - 12 398,02 грн. не пізніше 15.08.2014 року;

- у серпні 2014 року - 12 497,21 грн. не пізніше 15.09.2014 року;

- у вересні 2014 року - 12 859,63 грн. не пізніше 15.10.2014 року;

- у жовтні 2014 року - 13 168,26 грн. не пізніше 15.11.2014 року;

- у листопаді 2014 року - 13 418,46 грн. не пізніше 15.12.2014 року;

- у грудні 2014 року - 13 821,01 грн. не пізніше 15.01.2015 року.

Усього: 379 608,42 грн.

Відповідач зобов'язання з оплати виконав частково у сумі 80 104,60 грн. (18.09.2012 року - 33 063,46 грн., 05.10.2012 року - 11 000,00 грн., 27.12.2012 року - 10 991,74 грн., 29.01.2012 року - 3 000,00 грн., 07.06.2013 року - 22 049,40 грн.), що підтверджується документами бухгалтерського обліку позивача, банківськими виписками та не заперечується відповідачем (а.с. 46 - 58, 66 - 70 том 1).

Залишок несплаченої суми за вказаний період складає 299 503,82 грн. (379 608,42 - 80104,60 = 299 503,82), що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом статті 944 Цивільного кодексу України користування річчю, переданою на зберігання, можливе виключно за згоди поклажодавця.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські договори є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи умови договору з урахуванням додаткових угод, строк оплати за користування майном, прийнятим відповідачем на зберігання, є таким, що настав.

Доказів оплати за користування майном у заявленій до стягнення сумі відповідач суду не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 299 503,82 грн. не спростував. У надісланому до суду відзиві на позов фактично визнав свою заборгованість у сумі 253 141,82 грн.

Посилання відповідача на зустрічну заборгованість позивача перед ним може бути окремим предметом спору за позовом відповідача відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин загальна сума основного боргу відповідача за період правовідносин за договором з квітня 2012 року по грудень 2014 року складає 299 503,82 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При укладенні договору сторони домовилися, що у разі затримки оплати за використання майна, зданого для зберігання, зберігач сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (пункт 2.8. договору).

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 34 341,83 грн. нарахована за період з 28.07.2014 року по 27.01.2015 року, починаючи із заборгованості у загальній сумі 221 341,23 грн., яка визначена наростаючим підсумком з 15.05.2012 року і закінчуючи заборгованістю у загальній сумі 299 503,82 грн. станом на 27.01.2015 року.

При цьому першим проміжком часу за який нарахована пеня із заборгованості у сумі 221 341,23 грн. є період з 28.07.2014 року по 14.08.2014 року. Приймаючи до уваги граничний строк нарахування пені - 14.08.2014 року та вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування пені від дня коли зобов'язання мало бути виконано, загальна сума заборгованості, з якої можливе нарахування пені наростаючим підсумком, повинна нараховуватися починаючи із заборгованості у сумі 11090,50 грн. за січень 2014 року, прострочка в оплаті якої настала з 15.02.2014 року.

Отже, враховуючи суми належних до сплати з відповідача платежів та їх строки, передбачені договором, приймаючи до уваги статтю 83 Господарського процесуального кодексу України щодо дотримання меж позовних вимог, станом на 14.08.2014 року заборгованість відповідача, на яку можливе нарахування пені з 28.07.2014 року по 14.08.2014 року включно, буде складати не 221 341,23 грн., а 70 003,82 грн. (11090,50+11157,04+11402,50+11778,77+12226,37+12348,64 = 70 003,82).

Наступне збільшення позивачем заборгованості відповідача за рахунок несплачених платежів за лютий 2014 року - грудень 2014 року, що підлягали сплаті за період з 15.03.2014 року по 27.01.2015 року, визначене правильно.

З огляду на викладене, а також з урахуванням подвійного розміру офіційної облікової ставки НБУ за період з 28.07.2014 року по 27.01.2015 року, пеня, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, буде складати 9 796,50 грн. відповідно на наступного розрахунку:

за період з 28.07.2014 року по 14.08.2014 року. із заборгованості у сумі 70 003,82 грн. - 863,06 грн.;

за період з 15.08.2014 року по 14.09.2014 року із заборгованості у сумі 71 311,34 грн. - 1514,14 грн.;

за період з 15.09.2014 року по 14.10.2014 року із заборгованості у сумі 72 651,51 грн. - 1492,84 грн.;

за період з 15.10.2014 року по 14.11.2014 року із заборгованості у сумі 74 108,64 грн. - 1585,72 грн.;

за період з 15.11.2014 року по 14.12.2014 року із заборгованості у сумі 75 498,13 грн. - 1737,49 грн.;

за період з 15.12.2014 року по 14.01.2015 року із заборгованості у сумі 76 690,22 грн. - _1823,76 грн.;

за період з 15.01.2015 року по 27.01.2015 року із заборгованості у сумі 78 162,69 грн. - _779,49 грн.

Усього: 9 796,50 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у загальній сумі 3 909,59 грн. розраховані за загальний період з 28.07.2014 року по 28.01.2015 року, а інфляційні втрати у загальній сумі 28 972,58 грн. - за період із серпня 2014 року по грудень 2014 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку встановлено, що розрахунок 3% річних за вказаний період позивачем здійснено правильно.

Що ж до нарахованих інфляційних втрат, то визначена позивачем сума підлягає зменшенню до 27 619,61 грн. з огляду на наступне.

За результатом перевірки здійсненого розрахунку встановлено, що позивачем не дотриманий порядок розрахунку інфляційних втрат відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (пункт 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/298/2012).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги межі позовних вимог згідно зі статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, інфляційні втрати складатимуть 27 619,61 грн., з яких:

- 1 770,73 грн. із заборгованості 221 341,23 грн. за серпень 2014 року з урахуванням індексу інфляції 100,8 %;

- 6 778,44 грн. із заборгованості 233 739,25 грн. за вересень 2014 року з урахуванням індексу інфляції 102,9 %;

- 5 909,68 грн. із заборгованості 246 236,46 грн. за жовтень 2014 року з урахуванням індексу інфляції 102,4 %;

- 4 992,83 грн. із заборгованості 259 096,09 грн. за листопад 2014 року з урахуванням індексу інфляції 101,9 %;

- 8 167,93 грн. із заборгованості 272 264,35 грн. за грудень 2014 року з урахуванням індексу інфляції 103,0 %.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 340 829,52 грн., з яких: 299 503,82 грн. - основний борг, 3 909,59 грн. - 3% річних, 9 796,50 грн. - пеня, 27 619,61 грн. - інфляційні втрати.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено з 1 січня 2015 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1 218 грн.; у погодинному розмірі - 7,29 грн.

З урахуванням ціни позову у сумі 366727,82 грн. судовий збір повинен складати 7334,56 грн. (366727,82 х 2% = 7334,56). Загальна сума сплаченого позивачем судового збору за платіжним дорученням № 49 від 26.01.2015 року складає 8240,92 грн. (а.с. 8 том 1).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 906,36 грн. (8240,92 - 7334,56 = 906,36).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до пункту 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у сумі 906,36 грн., сплачений у складі судового збору у сумі 8240,92 грн. відповідно до платіжного доручення № 49 від 26.01.2015 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 8 том 1).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 6 816,59 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Обсерваторна, буд. 57, ідентифікаційний код 32627532) на користь Державного підприємства "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-а, ідентифікаційний код 25592421) основний боргу у сумі 299 503,82 грн., 3% річних у сумі 3909,59 грн., пеню у сумі 9 796,50 грн., інфляційні втрати у сумі 27 619,61 грн., судовий збір у сумі 6 816,59 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Державному підприємству "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-а, ідентифікаційний код 25592421) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 906,36 грн., сплачений у складі судового збору у сумі 8 240,92 грн. відповідно до платіжного доручення № 49 від 26.01.2015 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 8 том 1).

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2015 року.

Суддя І.І. Колісник