Рішення № 43742466, 21.04.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2015 р. Справа № 903/292/15 за позовом Ковельської міської ради Волинської області

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат", м.Ковель

про розірвання договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя: Шум М. С.

за участю представників сторін:

від позивача Назарчук А. Г., довіреність від 31.12.2014 року №237

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - Ковельська міська рада в заяві від 18.02.2015 року №3 просить суд розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року №17, яка розташована за адресою: м.Ковель, провулок 40 років Перемоги, 8, площею 1083 кв. м. та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельський житлово-будівельний комбінат» повернути зазначену земельну ділянку.

Ліквідатор ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» в клопотанні від 21.04.2015 року №86 розгляд справи просить відкласти у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання та надати обґрунтовані пояснення по суті заяви.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання ліквідатора ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» просив відхилити, розгляд справи проводити без його участі.

Судом відповідне клопотання відхиляється з огляду на таке:

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, арбітражним керуючим Череватим Л. Б. не зазначено жодних причин неможливості явки в судове засідання чи забезпечення явки іншого представника.

Арбітражний керуючий Череватий Л. Б. мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності, видати довіреність іншому представнику, тому суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.

Заслухавши пояснення представнирка позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2006 року між Ковельською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Ковельський житлово-будівельний комбінат» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №17 (а. с. 6).

26 травня 2006 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Ваврищук В.С. зареєстровано відповідний договір купівлі-продажу земельної ділянки № 17 в реєстрі під №509.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі продажу земельної ділянки № 17 позивач на підставі ст.ст. 127,128 Земельного кодексу України, положення "Про порядок продажу земельних ділянок шляхом проведення аукціону (за конкурсом) в місті Ковелі", рішення Ковельської міської ради №39/37 від 28.02.2006 року та наказу відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради від 22.05.2006 року №22 "Про затвердження результатів проведення земельного аукціону 22.05.2006 року по лоту №4" зобов'язується передати у приватну власність відповідача земельну ділянку, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Ковельської міської ради, площею 1083 (одна тисяча вісімдесят три) кв.м., згідно з технічним паспортом та збірним кадастровим планом, розташовану в місті Ковелі провулок 40 років Перемоги, 8.

Згідно п. 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки №17 цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Сторонами били визначені істотні умови при відсутності яких договір не може вважатись укладеним. До таких умов увійшли:

- зобов'язання покупця протягом трьох місяців надати проект забудови земельної ділянки в управління міста і архітектури, отримати дозвіл на будівництво; сплатити до міського бюджету кошти в сумі 5% від вартості житлового будинку на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста; приступити протягом двох років до будівельних робіт з моменту отримання дозволу на забудову і оплати коштів на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста (п. 9.3. договору);

- подальше відчуження земельної ділянки до введення в експлуатацію об'єкта будівництва здійснюється за погодженням з Ковельською міською радою (п. 9.2. договору).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.2 ст.11 ЦК України).

З цією статтею кореспондується також ст. 174 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.1 цієї норми господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Уклавши договір купівлі-продажу 24.05.2006 року сторони взяли на себе відповідні зобов'язання, які регламентуються окремим видом зобов'язань купівля-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України закріплені підстави зміни або розірвання договору.

Так, відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

З пункту 9.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки №17 від 24.05.2006 року випливає суть дії: перешкодити вільному розпорядженню наданою у власність земельною ділянкою до введення в експлуатацію об'єкту будівництва.

Тобто, власник земельної ділянки, що була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку не може розпорядитися нею на власний розсуд без дозволу Ковельської міської ради до виконання чітко визначеної конкретної вимоги - введення в експлуатацію об'єктів будівництва.

Таким чином, сторони визначили в якості істотної умови договору, крім сплати вартості об'єкту продажу, будівництво житлового будинку у певний строк. Отже, метою договору купівлі-продажу було не лише одержання коштів продавцем (позивачем), але й виконання покупцем (відповідачем) будівельних робіт по будівництву житлового будинку.

Пунктом 4.1 договору встановелно, що відповідач зобов'язується прийняти від позивача придбану земельну ділянку і використовувати її відповідно до цільового призначення.

Проте зазначені умови договору відповідачем не були виконані, з жовтня 2007 року спірна земельна ділянка площею 1083 кв.м., яка за договором купівлі-продажу земельної ділянки №17 була передана у приватну власність відповідача, за умови цільового використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, перебуває в заставі у публічного акціонерного товариства КБ "Надра'". Будівництво житлового будинку відповідачем не здійснюється.

Відповідачем цей факт не спростований, відповідні документи в заперечення позову суду не надані.

Постановою господарського суду Волинської області від 16.03.2012 року ТзОВ «Ковельський житлово-будівельний комбінат» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Нездійснення відповідачем будівництва житлового будинку з 2006 року є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу земельної ділянки №17 від 24.05.2006 року.

Суду не надано жодних доказів в спростування викладеного.

З метою відновлення порушеного права позивача суд вважає, що позовні вимоги Ковельської міської ради є підставними та таким, що підлягають до задоволення.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі розірвання договору купівлі-продажу відповідач зобовязаний повернути позивачу земельну ділянку у такому ж стані, в якому вона була отримана, про що складається відповідний акт передачі земельної ділянки за підписом обох сторін.

Частиною 3 ст.653 ЦК України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Керуючись ст.ст.11, 651, 653, 655 Цивільного кодексу України, 174 Господарського кодексу України, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року № 17, яка розташована за адресою: м. Ковель, провулок 40 років Перемоги, 8, площею 1083 (одна тисяча вісімдесят три) кв.м., що укладений між Ковельською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Ковельський житлово-будівельний комбінат».

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельський житлово-будівельний комбінат» (м. Ковель, вул. Лугова, 2Б, код ЄДРПОУ 33502868) повернути Ковельській міській раді Волинської області земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Ковель, провулок 40 років Перемоги, 8, площею 1083 (одна тисяча вісімдесят три) кв.м.

повний текст рішення

складений 22.04.2015 року

Суддя М. С. Шум