Рішення № 43741197, 11.07.2013, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/197/13-ц

провадження № 2/691/126/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: судді Синиці Л.П., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих коштів, мотивуючи його тим, що в липні 2010 року з ОСОБА_5, було досягнуто домовленість про купівлю-продаж належного йому на праві приватної власності автомобіля марки ВАЗ 21063 білого кольору, 1991 року випуску, дорожній номерний знак 016 МТ. На виконання цих домовленостей, ОСОБА_5 20.07.2010 року було передано автомобіль марки ВАЗ 21063 білого кольору, 1991 року випуску, дорожній номерний знак 016 МТ, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії РКС №265237 та ключі від цього автомобіля. Цього ж дня відповідачем видано довіреність на розпорядження транспортним засобом, яка була посвідчена приватним нотаріусом Городищенського РНО ОСОБА_6, строком до 20.07.2040 року. В свою чергу, за купівлю вказаного вище транспортного засобу, передав ОСОБА_5 145000,00грн., що підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою від 24.09.2010 року, яка також посвідчена тим же приватним нотаріусом. 04.08.2012р. ОСОБА_5, шляхом подачі до приватного нотаріуса Городищенського РНО заяви, анулював видану довіреність. Наслідком таких дій відповідача стало те, що працівниками Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області автомобіль був затриманий і вилучений, та поставлений на штраф майданчик Городищенського РВ УМВС, а в подальшому переданий ОСОБА_5Г, як власнику по документах реєстрації в органах ВРЕВ ДАІ. При цьому, останній, причин, які б спонукали його до анулювання довіреності не пояснив та більше того, відмовляється повернути кошти, сплачені за придбання автомобіля в сумі 14500.00грн.. Крім того, за час правомірного володіння і користування автомобілем, було зроблено за власні кошти капітальний ремонт, зокрема, замінено переднє і заднє крила, підготовлено та повністю пофарбовано автомобіль, на що було витрачено 6620,00грн.. Просить стягнути з ОСОБА_5 безпідставно отримані кошти в сумі 21120,00грн., з яких 14500,00грн. кошти сплачені за придбання автомобіля та 6620,00грн. кошти за проведення капітального ремонту транспортного засобу, а також стягнути понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, вказавши, що підставою для звернення до суду стало те, що 04.08.2012р. відповідач анулював довіреність на право керувати та розпоряджатись транспортним засобом і автомобіль марки ВАЗ 21063 білого кольору, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який був придбаний у нього за 14500,00грн., що підтверджується розпискою, був затриманий та вилучений працівниками Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області, незважаючи на те, що за час правомірного володіння було здійснено капітальний ремонт вказаного автомобіля на суму 6620,00грн., що підтверджується товарними чеками та іншими документи, однак відповідач не бажає повернути безпідставно отримані кошти в сумі 21120,00грн.. Факт отримання коштів ОСОБА_5 підтверджено наявною у матеріалах справи копією розписки, яка спростовує його ж доводи про ненадання зазначених грошових коштів позивачем. Оскільки на виконання неукладеного договору купівлі-продажу позивачем було передано відповідачу майно (грошові кошти), то між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються нормами ст.1212 ЦК України. Просять, заявлені позовні вимоги задовольнити та, додатково, стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 229,40грн. та 1500,00грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідач до судового засідання не зявився, незважаючи на те, що викликався до суду для дачі особистих пояснень щодо природи написання розписки від 24.09.2010р. відносно продажу автомобіля, отримання/неотримання коштів, які зазначені в розписці, довіреності на розпорядження транспортним засобом.

Представник відповідача позов не визнала, просить відмовити з тих підстав, що вимоги позивача ґрунтуються на вимогах про повернення безпідставно набутого майна - відшкодування його вартості, сума 14500,00грн., проте, попереднім судовим рішенням відмовлено позивачу у визнанні права власності на спірний автомобіль, отже для відшкодування вартості автомобіля, що належить відповідачу підстави відсутні; вимоги про стягнення 6620,00 грн. витрачених позивачем на ремонт автомобіля на підставі того, що вказані гроші є безпідставно набутими не підлягають задоволенню з оглядом на те що, вказані кошти відповідач не отримував, отже вказані кошти за вказаних позивачем обставин не можуть розглядатися як безпідставно набуті, оскільки вказані кошти сплачені третім особам (за твердженням позивача). При цьому правових підстав для укладання угоди про поліпшення чужого майна позивач не наводить. Про поліпшення власності, відповідач у позивача не просив. Крім того обраний спосіб захисту не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, яке не передбачає такого способу захисту, як стягнення безпідставно отриманих коштів. Витрати, які ніби-то поніс позивач, могли бути безпосередньо обумовлені технічними чинниками можливості використання ним автомобіля за його призначенням (тобто, без ремонту автомобіль би не можливо було б експлуатувати).

Зі слів відповідача, представник відповідача повідомила, змінивши свої попередні пояснення, що між позивачем та відповідачем була досягнута усна домовленість на купівлю-продаж автомобіля марки ВАЗ 21063 білого кольору, 1991 року випуску, дорожній номерний знак 016 МТ, який є власністю відповідача, з виплатою 14500,00грн. протягом двох років, оформлено довіреність на розпорядження транспортним засобом 21.07.2010 року, передано ключі та документи, так як автомобіль потребував термінового ремонту. Між продавцем та покупцем існували довірливі відносини, тому це і не зафіксовано письмово. Згодом, так як позивач не виконав істотних умов домовленості, довіреність на розпорядження транспортним засобом, власником відповідачем у справі, була скасована. Позивач не заперечує і це встановлено попередніми судовими рішеннями, що між ним та відповідачем жодних правочинів не укладалася. Позивачу була видана довіреність, що є безоплатним правочином. Відповідач дійсно писав розписку від 24.09.2010р., при цьому, кошти, фактично, позивачем не сплачувалися. Запис на зворотньому боці розписки не може бути доказом отримання коштів і з його змісту не вбачається, що кошти дійсно передавалися.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та вивчивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позов обґрунтований частково і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до загальних положень цивільно-процесуального законодавства суд повинен зясувати обставини, які повязані саме з предметом спору, встановити характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини (ст. 214 ЦПК України). При цьому, факти та підстави позову, які підведені під гіпотезу певної норми матеріального права, вказують на юридичну природу спірних правовідносин, що являється предметом позову.

Предметом вимог позивача є повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 21120,00грн., стягнення понесених судових витрат, витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4, позивач по справі, до 11.08.2012 року (довідки начальника Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області за № 1796, № 2239, № 2858 від 01.04., 26.04., 06.06.2013 року, відповідно) користувався транспортним засобом автомобілем марки ВАЗ 21063 білого кольору, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який на праві приватної власності належав ОСОБА_5, відповідачу по справі (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії РКС за №265237 від 14.08.2003 року), з липня місця 2010 року на підставі довіреності на розпорядження транспортним засобом від 20.07.2010 року, що зареєстрована у реєстрі за №1141, з правом бути представником в органах ДАІ та всіх інших установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності з питань, повязаних зі вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та продажу.

24.09.2010 року ОСОБА_5, відповідачем по справі, власноруч написана та нотаріально завірена, розписка про те, що він продав автомобіль марки ВАЗ модель 21063, рік випуску 1991, реєстраційний №01610 МТ, за суму 14500,00грн. ОСОБА_4, позивачу по справі, і зазначено, що претензій до проданого автомобіля не маю і не матиму.

У листопаді-грудні 2010 року (товарні чеки від 10.11.2010р., 20.11.2010р., 24.12.2010р.) володілець автомобіля, позивач по справі, зробив капітальний ремонт транспортного засобу, витративши суму 6620,00грн..

Договору купівлі-продажу автомобіля як того вимагає діюче законодавство, ст.208 ч.1 п.3 ЦК України, не укладено, як і не відбулося, за час володіння, перереєстрації власника автомобіля.

04.08.2012 року, за заявою власника автомобіля, відповідача по справі, була анульована (скасована) вищенаведена довіреність, видана на імя позивача у справі, і за заявою відповідача до правоохоронних органів, автомобіль марки ВАЗ 21063 білого кольору, 1991 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 був затриманий, поставлений на штраф майданчик Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області, та виданий за довіреністю гр. ОСОБА_7.

Представником відповідача, у ході судового розгляду матеріалів цивільної справи, визнано, що між сторонами була досягнута домовленість на купівлю-продаж автомобіля марки ВАЗ 21063 білого кольору, 1991 року випуску, дорожній номерний знак 016 МТ, за 14500,00грн., на виконання якої продавець - власник, відповідач по справі, передав покупцю, позивачу по справі, у володіння даний автомобіль, ключі та документи, оформивши це довіреністю на розпорядження транспортним засобом, яка згодом була скасована.

Отже, між сторонами по справі існують цивільно-правові зобов'язання, що виникли у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям майна без достатньої правової підстави, і для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо, слід застосовувати положення статті 1212 ЦК України, на яку послався позивач, а саме, особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доводи представника відповідача про те, що відповідач не отримував кошти в сумі 14500,00грн. за продаж автомобіля марки ВАЗ 21063, рік випуску 1991, д.н.з. НОМЕР_1, а мав їх сплатити протягом двох років (з попередніх пояснень, відповідач лише надав його у користування як оплату за роботу, яку в подальшому позивач не виконав), не підтверджуються зібраними по справі доказами, та заперечуються змістом самої власноруч написаної відповідачем розписки від 24.09.2010р., де вказано, що відповідач «продав автомобіль за суму 14500,00грн., та претензій до проданого автомобіля не маю і не матиму».

З огляду на це, вбачається підставність заявлених позовних вимог.

Разом з тим, суд не вбачає підстав, до задоволення вимог позивача в частині відшкодування коштів за проведення капітального ремонту автомобіля в сумі 6620,00грн. на підставі ст.1214 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу до задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1, ч.2 ст.1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобовязана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобовязана повернути доходи.

З наданих позивачем товарних чеків, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтва про сплату єдиного податку, вбачається, що 10.11., 20.11., 24.12.2010 року було здійснено ремонтні роботи автомобіля ВАЗ 21063, при цьому, з наданих позивачем доказів, не вбачається, що ці роботи, відповідно і витирати є необхідними.

В разі, якщо набувач зробив якісь витрати щодо поліпшення речі, і ці поліпшення можуть бути відокремлені без пошкодження речі (наприклад, поставив у салоні автомобіля кондиціонер), то він може залишити це поліпшення собі. Якщо ж поліпшення не може бути відокремлено від речі, набувач відповідно до ст. 390 ЦК може вимагати відшкодування його вартості, але не більше розміру вартості речі, і за умови, що він є добросовісним.

Отже, поверненню, згідно ст.1214 ЦК України, підлягають тільки необхідні витрати, що недоведено позивачем.

Враховуючи положення ст.79 ЦПК України та приймаючи до уваги те, що у звязку із розглядом справи в суді позивач, поніс витрати в розмірі 229,40грн., за сплату судового збору, та 1500,00грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, суд, стягує вищенаведені витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме, 157,50грн. судового збору та 1300,00грн. витрати за правову допомогу, що узгоджується з ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1212 - 1214 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», ст. ст. 5, 6, 10, 15, 30, 60, 79, 88, 212, 213 - 215, 294 Цивільно - процесуального Кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНП НОМЕР_3, безпідставно отримані кошти в сумі 14500 (чотирнадцять тисяч пятсот) грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 1457 (одна тисяча чотириста пятдесят сім) грн. 50 коп..

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції Городищенський районний суд Черкаської області, шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги

Суддя ОСОБА_8