Ухвала суду № 43736803, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/9991/30861/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-14881/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельний торговий будинок»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 01.11.2011№0000430070.

У касаційній скарзі Основ'янська ОДПІ, правонаступник ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією за серпень 2011 року на 70555,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011№0000430070, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.10.2011 № 1969/07-010/23916532. Згідно з цими висновками товариство порушило норми ст.1, пункту 2 ст.3, ст.4, пункту 6 ст.8, пунктів 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704), пункту 44.1 ст.44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 70555,00 грн. у податковому обліку за квітень, червень, липень 2011 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за наслідками поставки підрядних послуг, які не мали реального характеру, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу підрядних послуг від ТОВ «Промбуд-монтажінвест» згідно з договором субпідряду від 01.03.2011 № 2/11 (роботи при будівництві (спорудження) багатоповерхового житлового будинку за адресою м. Харків, пр.50-річчя ВЛКСМ, 65-в) та договору підряду від 01.04.2011 № 03/11 (роботи при будівництві (спорудження) багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Зубарєва), вказаний постачальник виписали позивачу податкові накладні; учасники господарських операцій з поставки підписали акти приймання виконаних будівельних робіт, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях із податку на додану вартість за квітень, червень, липень 2011 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: належно засвідчених копій договорів субпідряду від 01.03.2011 №2/11 та підряду від 01.04.2011 №03/11, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (і витратах), актів приймання виконаних будівельних робіт, актів прийому-передачі матеріалів, відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат, актів цільового використання матеріалів, податкових накладних, виписок по банківському рахунку позивача (а.с. 51-110), договору генерального підряду від 26.05.2010 № 1 (а.с. 161-173), укладений позивачем із ТОВ «Діара», згідно якого позивач виступає генеральним підрядником при будівництві багатоповерхового житлового будинку за адресою м. Харків, пр.50-річчя ВЛКСМ 65-в; дозволу на виконання будівельних робіт від 21.09.2009 № 280/09, виданого позивачу на будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Зубарєва (а.с. 174), - суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу підрядних робіт ТОВ «Промбуд-монтажінвест». Відповідно до цих обставин суди попередніх інстанції дійшли юридично правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарської операції із цим постачальником. Оцінка доказів у справі судом зроблена з дотриманням норм статті 86 КАС України.

Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність цих висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції

м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев