Ухвала суду № 43736598, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/29423/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивачаСлюсар М.О., від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової службина постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2012та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013у справі № 2а-0870/12086/11за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»доСпеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000561322/0 від 27.10.2006 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 844 945 грн. та штрафних санкцій на суму 1 005 128 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.10.2006 № 0000561322/0 в частині визначення основного боргу у розмірі 813 700 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 996 613 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт від 17.10.2006 № 37/08-08/03345716;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

· пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем не було збільшено валові доходи на суму непогашеної заборгованості у розмірі 2 487 146,06 грн. за послуги з транспортування природного газу протягом січня-грудня 2012 року, стягнуті на користь ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в справі № 15/473, яка набрала законної сили 11.05.2005;

· п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено скориговані валові витрати щодо вартості відтоків природного газу та послуги з його транспортування, некомпенсованих притоками газу та послуг з їх транспортування на суму 3 081 602 грн.;

· пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено розмір валових витрат на суму передплат по договорам на поставку обладнання на суму 767 600 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000561322/0 від 27.10.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 1 894 111 грн., (з яких: 874.279 грн. - основний платіж та 1.019.832 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій не погодилися з доводами податкового органу щодо наявності порушень, встановлених актом перевірки, які стали підставою для визначення спірних сум податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.03.2005 у справі 15/473, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2005, стягнуто з ВАТ «Запоріжгаз» на користь ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» суму основного боргу у розмірі 2 487 146,06 грн.

Крім того, судами встановлено, що сума боргу у розмірі 2 487 146,06 грн., яка виникла перед ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» за договором № 11-8 від 03.01.2002, була сплачена позивачем протягом ІІ - IV кварталів 2005 року, що підтверджувалось платіжними дорученнями.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з доводами податкового органу, що позивачем в порушення вимог податкового закону не було збільшено валові доходи на суму непогашеної заборгованості, оскільки в рядку «призначення платежу» платіжних доручень відображено оплату за послуги транспортування за 2003 рік, в той час як судовим рішенням стягнуто за транспортування природного газу упродовж січня-грудня 2002 року, з огляду на те, що погашення заборгованості за договором № 11-8 від 03.01.2002 підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння розрахунків. Будь-якої іншої заборгованості за цим договором перевіркою не встановлено.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, за твердженням відповідача, позивачем завищено скориговані валові витрати щодо вартості відтоків природного газу та послуги з його транспортування, некомпенсованих притоками газу та послуг з їх транспортування на суму 3 081 602 грн., з якими не погодилися суди попередніх інстанцій, судова колегія зазначає наступне.

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач не може вплинути на розмір відтоків природного газу, оскільки їх виникнення не залежить від платника податку, та не може збільшити вартість природного газу, що споживається населенням у разу відсутності газових лічильників, оскільки ціни на природній газ встановлюються наказами НАК «Нафтогаз України» та розпорядженнями НКРЄ.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що понесені позивачем витрати, які пов'язані з вартістю відтоків природного газу та послуг їх транспортування, некомпенсованих притоками природного газу та послугами їх транспортування є пов'язаними з його господарською діяльністю, а доводи податкового органу щодо необхідності віднесення зазначених витрат на фінансування особистих потреб населення є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податку завищено розмір валових витрат на суму передплат по договорам на поставку обладнання, колегія суддів виходить з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ ТД «Фінар», ТОВ «Лавантера» укладено ряд договорів на постачання обладнання, за умовами яких платником податку було здійснено передплату.

Відповідно до пп.5.3.2, п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно пп.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що обладнання, придбане позивачем у ТОВ ТД «Фінар», було в подальшому продане ТОВ «Домінанта».

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту введення в експлуатацію та використання у власній господарській діяльності в розумінні пп.8.2.1. п.8.2 ст.8 названого Закону обладнання, придбаного позивачем.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний