Ухвала суду № 43736575, 06.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2015р. м. Київ К/9991/73857/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011

у справі № 2а-2949/11/2070

за позовом Науково-виробничого об'єднання «Новые технологии» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова від 29.12.2010 № 0000092301/2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову по відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами ст. 159, п. 3 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, вказуючи, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими. Вимоги касаційної скарги обґрунтовуються обставинами, що зафіксовані актом перевірки, та наводилися судам попередніх інстанцій в обґрунтування заперечень проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова проведена документальна невиїзна перевірка НВО «Новые технологии» у формі ТОВ з питань формування податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року за операціями з ТОВ «Мелон лтд», - за червень 2010 року за операціями з ТОВ «Камбей». За результатами перевірки складено акт від 27.08.2010 № 4067/23-310/31236842.

На підставі акта перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0000042301/0 про визначення податкового зобов'язання в загальній сумі 1091799,50 грн., в т.ч. 759333,00 грн. основного платежу та 332466,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. За результатами адміністративного оскарження складено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2010 № 0000042301/1 про визначення того самого зобов'язання в тій самій сумі.

За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПА у Харківській області скасувала податкові повідомлення-рішення 10.09.2010 № 0000042301/0 та від 08.11.2010 № 0000042301/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 306800,00 грн., в т.ч. 236000,00 грн. основного платежу та 70800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі рішення ДПА у Харківській області ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова склала податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0000092301/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 784999,5 грн., в т.ч. 523333,00 грн. основного платежу та 261666,5 грн. штрафних 9фінансових) санкцій, вимоги про скасування якого є предметом позову.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки відповідача про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за квітень 2010 року податку на додану вартість в сумі 523333,00 грн. на підставі податкової накладної від 30.04.2010 № 300417, виданої ТОВ «Мелон лтд» на операцію з поставки товару за договором від 01.04.2010 № 01-04/10.

При цьому відповідач, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», виходив з того, що між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями вказаного контрагента існують розбіжності, оскільки подана останнім декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року не визнана контролюючим органом податковою звітністю. Також відповідач вказує на те, що ТОВ «Мелрн лтд» має загальну кількість працюючих 7 осіб, а також не має показників амортизаційних відрахувань та балансової вартості основних засобів.

З цих підстав контролюючий орган ставить під сумнів реальне здійснення господарської операції, вважаючи її такою, що вчинена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, а відтак нікчемною відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства щодо звітування (належного звітування) не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Зменшення податкового кредиту покупця у зв'язку з таким порушенням, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, вказаним законом не передбачено.

У разі коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування (належного звітування), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товару, яка призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм закону, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Висновки про нереальний характер господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами. Те, що постачальник товару заповнив податкову декларацію з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим така декларація не визнана контролюючим торбаном податковою звітністю, або те, що постачальник товару має 7 працівників та не має показників амортизаційних нарахувань, не свідчить про нереальний характер господарських операцій.

Інших підстав, які б ставили під сумнів реальне вчинення господарської операції, відповідач не наводить. Обставини щодо вчинення господарської операції відповідачем на підставі первинних документів взагалі не досліджувалось.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про правомірне формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Мелон лтд».

Суди правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин. Діючи у межах перегляду судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 КАС України, підстав для задоволення касаційної скарги відповідача суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун