Ухвала суду № 43736568, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2015р. м. Київ К/9991/82213/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Карась О.В. - головуючий, судді Олендер І.Я., Рибченко А.О.,

при секретарі судового засіданні Гончар Н.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011

зі справи № 2а-8876/10/1570

за позовом публічного акціонерного товариства «Чорномортехфлот» (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю Чорноморської транспортної прокуратури,

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання неправомірними дій посадових осіб Інспекції щодо проведення виїзної документальної позапланової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійснення взаєморозрахунків з державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» (далі - ДП «МТП «Южний») за 2009 рік та перше півріччя 2010 року, а також про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2010 № 0000981520/0 та від 31.08.2010 № 0000971520/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано; у решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що у перевіреному періоді дані податкового обліку за операціями з ДП «МТП «Южний» були цілком правомірно сформовані за правилами оподаткування, передбаченими для операцій у рамках виконання довгострокових договірних зобов'язань.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даної справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та повністю відмовити у позові.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що за наслідками укладення додаткової угоди від 24.06.2010 до договору від 11.03.2010 № СД/Т/ВКБ-24 зазначений договір втратив ознаки довгострокового контракту, у зв'язку з чим оподаткування операцій у рамках виконання цього договору повинно було здійснюватися за загальними правилами.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено виїзну документальну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ДП «МТП «Южний» за 2009 рік та перше півріччя 2010 року, оформлену актом від 18.08.2010 № 520/15-2/01385479/202.

Під час цієї перевірки відповідачем встановлено, що 11.03.2010 Товариством (генеральний підрядник) та ДП «МТП «Южний» (замовник) було укладено договір від 11.03.2010 № СД/Т/ВКБ-24, за яким позивач зобов'язався виконати роботи з будівництва «Перевантажувального комплексу вантажів відкритого зберігання на причалі № 10» загальною вартістю 512 958 912 грн. до 31.12.2012.

На виконання своїх договірних зобов'язань з фінансування робіт за цим договором ДП «МТП «Южний» перерахувало позивачеві авансові платежі у березні 2010 року в сумі 30 000 000 грн. та у червні 2010 року - в розмірі 43 394 000 грн.; зазначені кошти були відображені у складі податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість у податкових деклараціях відповідних звітних періодів за правилом першої події.

Втім у липні 2010 Товариством було подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з якими позивач виключив зі складу валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ відповідні суми.

Додатковою угодою № 2 до договору від 11.03.2010 № СД/Т/ВКБ-24, підписаною позивачем та ДП «МТП «Южний» 24.06.2010, сторонами було призупинено будь-які подальші замовлення для цілей будівництва за цим договором. Учасниками договору було погоджено, що підрядник використовує отримані авансові платежі для оплати замовленої продукції та фактично виконаних обсягів робіт, не допускаючи перевищення зобов'язань замовника суми авансу.

Аналізуючи вказані обставини, Інспекція дійшла висновку, що позивачем було обрано загальні правила оподаткування операцій за довгостроковим контрактом (тобто за правилом першої події), тоді як з 24.06.2010 договір від 11.03.2010 № СД/Т/ВКБ-24 втратив ознаки довгострокового договору взагалі. У зв'язку з цим, на думку Інспекції, позивач неправомірно зменшив суми сформованих у березні та червні 2010 року податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість згідно з уточнюючими розрахунками. Наведене слугувало підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень:

від 31.08.2010 № 0000971520/0, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15 352 292,80 грн. (у тому числі 9 624 136 грн. за основним платежем та 5 728 156,80 грн. за штрафними санкціями);

від 31.08.2010 № 0000981520/0, згідно з яким Товариству нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 20 591 396,10 грн. (у тому числі 11 230 233 грн. за основним платежем та 9 361 163,10 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з підпунктом 7.10.2 пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Таким чином, з огляду на строк виконання зобов'язань позивача з поставки підрядних робіт за договором від 11.03.2010 № СД/Т/ВКБ-24 цей договір цілком правомірно було кваліфіковано судами як довгостроковий контракт.

Підпунктом 7.10.1 пункту 7.10 статті 7 названого Закону передбачено, що платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом)

Так, згідно з підпунктами 7.10.3-7.10.5 цього ж пункту виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Відповідно до підпункту 7.10.8 пункту 7.10 статті 7 Закону для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту.

За правилами підпункту 7.10.7 пункту 7.10 цієї ж статті Закону витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.3.7. пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що особливості оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань передбачають право платника податків - виконавця самостійно визначати доходи і витрати при виконанні операцій за цими зобов'язаннями.

Кінцева сума податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за результатами діяльності виконавця довгострокового договору (контракту), визначається після завершення довгострокового договору (контракту) шляхом перерахунку податкових зобов'язань із застосуванням фактичного коефіцієнту (остаточного).

При цьому, оціночний коефіцієнт є динамічним показником (неостаточним, відкритим), оскільки фактичні витрати у кожному звітному періоді можуть змінюватися. Тому законодавець передбачив, що кінцева сума податкових зобов'язань за результатами діяльності виконавця довгострокового договору (контракту), визначається після завершення довгострокового договору (контракту) шляхом перерахунку податкових зобов'язань із застосуванням фактичного коефіцієнту (остаточного). При кінцевому перерахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток, можливе виявлення як їх завищення, так і їх заниження.

Установлені судами обставини справи свідчать про обрання платником особливого порядку оподаткування зобов'язань за договором від 11.03.2010 № СД/Т/ВКБ-24. При цьому факт використання Товариством правила першої події при оподаткуванні сум авансів, одержаних від замовника у березні та червні 2010 року, не спростовують цієї обставини, позаяк подані платником у подальшому уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість підтверджують помилковість таких дій платника.

Оскільки розглядуваний договір втратив ознаки довгострокового контракт лише з часу підписання додаткової угоди № 2 (тобто з 24.06.2010), то саме з цієї дати оподаткування операцій, вчинених на виконання цього договору, повинно було здійснюватися за загальним правилами.

А відтак отримані Товариством суми авансів за цим договором у періоді, охопленому перевіркою (а саме у І півріччі 2010 року), правомірно оподатковувалися позивачем у порядку пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку щодо відсутності підстав для збільшення Інспекцією позивачеві оподатковуваного доходу та податкових зобов'язань з ПДВ за перевірений період, оскільки вищенаведені положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» не надають податковому органу право самостійно визначати валові доходи та витрати за довгостроковими договорами (контрактами) до їх завершення.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно задовольнили даний позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення Інспекції.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору. Інша оцінка скаржником обставин даної справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах та відповідають вірному правозастосуванню, то підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог Інспекції не вбачається.

В частині відмови у задоволенні позову судові рішення зі спору учасниками провадження не оскаржуються, у зв'язку з чим відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Інспекцію її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

3. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 зі справи № 2а-8876/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.В. Карась судді:І.Я. Олендер А.О. Рибченко