Ухвала суду № 43736362, 21.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року м. Київ К/800/67558/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 р.

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р.

у справі № 815/1863/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белогві»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белогві» (далі - позивач, ТОВ «Белогві») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі щодо складання акта «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Белогві» з питання підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Шина Люкс» за червень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку за відповідний податковий період» від 23.12.2013р. №3458/15-53-22-6/30748070. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі від 14.01.2014 р. №0000062260.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі від 14.01.2014 р. №0000062260. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р. в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 р. №0000062260 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Белогві», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Приморському районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Белогві» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Шина Люкс» за червень 2011 року, за результатами якої складено акт №3458/15-53-22-6/30748070 від 23.12.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду у розмірі 10 945 грн. за червень 2011 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000062260 від 14 січня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 945,00 грн.

Суд апеляційної інстанцій визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Шина Люкс» було укладено договір поставки № 09/06 від 09.06.2011 р., відповідно до якого постачальник (ПП «Шина Люкс») зобов'язується передати товар, а покупець (ТОВ «Белогві») зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, листом - повідомленням на адресу ПП «Шина Люкс», наказом про матеріально відповідальну особу № 15/06-11 від 15.06.2011 р., наказом по особовому складу № 5-ОК від 15.05.2011 р., журналом реєстрації довіреностей ТОВ «Белогві» тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ПП «Шина Люкс», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Белогві» сторонами рішення апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

2.Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов