Ухвала суду № 43735604, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/60238/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова, треті особи - державне підприємство Центральне конструкторсько-технологічне бюро, Київській відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про скасування рішення від 06.11.2012 №3251,

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова про скасування рішення від 06.11.2012 №3251 про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваного рішення як такого, що прийнято без урахування факту порушення стосовно державного підприємства Центральне конструкторсько-технологічне бюро справи про банкрутство та, за посиланням позивача, можливості сплати третьою особою єдиного внеску виключно у порядку черговості задоволення вимог кредиторів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року позов задоволено: скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова від 06.11.2012 №3251 про застосування штрафних санкцій до філії ХОУ АТ "Ощадбанк".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова від 06.11.2012 №3251 до Харківського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6374,84 грн.

Зазначене рішення прийнято у зв'язку із встановленням факту прийняттям банком від платника єдиного внеску - державного підприємства "Центральне конструкторсько-технологічне бюро", розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, без одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або ж документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум.

Так, філією позивача 07.09.2011 здійснено видачу коштів на виплату заробітної плати державного підприємства "Центральне конструкторсько-технологічне бюро" у сумі 6362,96 грн. за серпень 2011 року; 05.10.2011 здійснено видачу коштів та виплату заробітної плати в сумі 4100,00 грн. за вересень 2011 року; 26.12.2011 здійснено видачу коштів на виплату заробітної плати в сумі 6264,54 грн. за вересень-листопад 2011 року. Сума несплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 6374,85 грн.

Вказуючи на протиправність рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова від 06.11.2012 №3251, публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" звернулось до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення органу Пенсійного фонду від 06.11.2012 №3251 як такого, що прийнято без урахування факту перебування підприємства у процесі санації відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим, за посиланням суду першої інстанції, несплачена сума єдиного внеску має бути погашена підприємством боржника у порядку встановленої черговості задоволення вимог кредиторів. Також, судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення зроблено посилання на положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного Банку України від 21.01.2004 №22, відповідно до яких банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту та своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з помилковості посилання суду першої інстанції на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають черговість задоволення вимог кредиторів при спрямуванні коштів, одержаних від продажу майна банкрута, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції видача коштів, яка відбулась у 2011 році, стосувалась поточних платежів. Також суд апеляційної інстанції не погодився з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень постанови правління Національного Банку України від 21.01.2004 №22, оскільки її положення суперечать положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який є нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу у порівнянні із постановою правління Національного Банку України.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

Пунктом другим частини дванадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 цього Закону, органи Пенсійного фонду до банків застосовують фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками.

Судом апеляційної інстанції із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що філією позивача 07.09.2011 здійснено видачу коштів на виплату заробітної плати державного підприємства "Центральне конструкторсько-технологічне бюро" у сумі 6362,96 грн. за серпень 2011 року; 05.10.2011 здійснено видачу коштів та виплату заробітної плати в сумі 4100,00 грн. за вересень 2011 року; 26.12.2011 здійснено видачу коштів на виплату заробітної плати в сумі 6264,54 грн. за вересень-листопад 2011 року. Сума несплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 6374,85 грн.

Зазначене є порушенням позивачем вимог частини другої статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом другим частини дванадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості посилання суду першої інстанції на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають черговість задоволення вимог кредиторів при спрямуванні коштів, одержаних від продажу майна банкрута, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції видача коштів, яка відбулась у 2011 році, стосувалась поточних платежів із виплати заробітної плати. Крім того, позивачем не надано доказів факту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Колегія суддів вказує на помилковість посилання суду першої інстанції в обґрунтування судового рішення на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зокрема, абзац четвертий пункту 3.9 цієї Інструкції, за змістом якого банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати, оскільки зазначений нормативно-правовий акт суперечить положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який підлягає застосуванню до спірних правовідносин як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо правомірності рішення Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова від 06.11.2012 №3251 як такого, що прийнято на підставі обґрунтованих висновків щодо недотримання позивачем вимог частини другої статті 24 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим вказує на обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: