Ухвала суду № 43735523, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/34394/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Луцак А.В.,

за участю: представників позивача Клещенка О.М., Примак Н.В., Шамоніна Є.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року

у справі № 818/345/14

за позовом Державного підприємства «Краснопільське лісове господарство»

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Краснопільське лісове господарство» (далі - ДП «КЛГ») звернулось в суд з позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152201 від 22 жовтня 2013 року, яким збільшено підприємству суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 301 315, 98 грн., у тому числі за основним платежем - 258 152, 75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43 163, 23 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року адміністративну справу № 818/345/14 за позовом ДП «КЛГ» до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2013 року № 0001152201 об'єднано в одне провадження зі справою № 818/657/14 за позовом ДП «КЛГ» до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2014 року № 0000352201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 6 083, 11 грн., у тому числі за основним платежем - 6 083, 11 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ № 0001152201 від 22 жовтня 2013 року та № 0000352201 від 26 лютого 2014 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників позивача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 жовтня 2013 року відповідачем складено акт № 61/2201/00992912/06 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, згідно з яким позивачем порушено вимоги п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. б) п. 176.2 ст. 176, п. 198.4 ст. 198, п. 199.1, 199.2 ст. 199 Податкового кодексу України.

22 жовтня 2013 ОДПІ на підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001152201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 301 315, 98 грн., у тому числі за основним платежем - 258 152, 75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43 163, 23 грн.

10 грудня 2013 року Головним управлінням Міндоходів у Сумській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 11064/10/18-28-10-01-105-1345/144ск, яким залишено первинну скаргу без задоволення та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 6 083, 11 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 15 січня 2014 року № 597/с/95-88-10-01-15 повторну скаргу позивача залишено без задоволення.

26 лютого 2014 року ОДПІ на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Сумській області про результати розгляду первинної скарги № 11064/10/18-28-10-01-105-1345/144ск прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 6083,11 грн., у тому числі за основним платежем - 6083,11 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2013 року № 0001152201 та від 26 лютого 2014 року № 0000352201.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Порядок оподаткування податком на прибуток та підстави формування валових витрат платника податку, в період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року визначались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, окрім іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 1 січня 2011 порядок формування валових витрат визначається Податковим кодексом України (далі - ПК України).

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Отже, формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені платником податків і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів підприємство обґрунтовано віднесло суми до складу валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев