Ухвала суду № 43735503, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/61364/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Горбатюка С.А.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014року

у справі №804/14337/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України"

до 1) Дніпропетровської митниці Міндоходів,

2) Головного управління Державної казначейської служби України в

Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, зобов'язання

повернути надмірно сплачені кошти, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України" (далі по тексту ТОВ "Торговий Дім Профіль України") звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі по тексту Дніпропетровська митниця, Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, яким просило визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00529 від 29.09.2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200435/1 від 24.09.2013року, повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений ПДВ у розмірі 13731,72 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013року у справі №804/14337/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00529 від 29.09.2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200435/1 від 24.09.2013 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки при здійснені митних операцій ТОВ "Торговий Дім Профіль України" було надано митному органу всі необхідні документи в підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору, тому витребовуючи додаткові документи та визначаючи митну вартість товару за резервним методом Дніпропетровська митниця порушила вимоги Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені рішення скасувати, прийняти нове рішенням, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ТОВ "Торговий Дім Профіль України" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.

На розгляд касаційного суду надійшло клопотання про заміну відповідача у справі, яке мотивоване тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено Дніпропетровську митницю ДФС, яка є правонаступником Дніпропетровської митниці Міндоходів. Дніпропетровська митниця ДФС зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та розпочала свою діяльність.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України доводи зазначеного клопотання вважає достатніми для його задоволення, це узгоджується з приписами статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, із змісту якої вбачається, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Торговий Дім Профіль України" (покупецем) та фірмою «Shandong Keer IMP and Exp Trade Co. Ltd» (КНР) (продавцем) укладено контракт купівлі-продажу №SK2013/03/29, предметом якого була поставка оцинкованої сталі методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,30 мм, 0.35 мм, 0,38 мм, 0,40 мм, 0,45 мм, 0,55 мм..

На виконання умов вказаного контракту ТОВ "Торговий Дім Профіль України" отримало товар та 20.09.2013 року подало до Митниці митну декларацію №110100000/2013/229538.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ "Торговий Дім Профіль України" надано відповідачу-1 наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; залізнична накладна для внутрішнього сполучення; коносамент; банківські платіжні документи; платіжні документи, що підтверджують вартість товару; дві виписки з бухгалтерської документації; прейскурант цін (прайс-лист виробника); висновок про вартісні характеристики товарів; розрахунок ціни (калькуляція); комерційну пропозицію; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; рахунок-проформу; доповнення до зовнішньоекономічного договору; зовнішньоекономічний договір; сертифікат походження товару; сертифікат якості; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів; копію митної декларації країни відправлення.

Митна вартість товарів заявлена позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідач, зазначаючи про наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, надсилав позивачу повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, з посиланням на те, що внаслідок митного контролю було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення митної вартості товару не містять всіх відомостей та містять розбіжності, а саме:

- за інформацією країни експорту сума транспортних витрат встановлена на рівні 63,73 доларів США за тону, а надана декларантом калькуляція собівартості товарів містить вартість транспортування у розмірі 60 доларів США за тону;

- дата оплати не кореспондується з датою фактичного відвантаження товару;

- інвойс передбачає 100% передоплату за товар, в той же час декларант оплатив товар повністю вже після його відвантаження, що підтверджується платіжними дорученнями №289 від 07.06.2013 року та № 387 від 10.09.2013 року;

- дата коносаменту не відповідає заявленій у графі 44 митної декларації.

Додаткові документи позивачем не були подані.

Не надання позивачем витребуваних документів та відсутність інформації щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів стали для Митниці підставою для застосування резервного методу визначення митної вартості та прийняття картки відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00529 від 24.09.2013 року і рішення про корегування митної вартості товарів № 110100000/2013/200435/1 від 24.09.2013 року.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4496-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За приписами частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналізуючи вказані вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним. Воно виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України.

В поданих ТОВ "Торговий Дім Профіль України" документах на підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявні всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена, та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

В касаційній скарзі Митниця звертає увагу суду, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містили розбіжності.

Розглядаючи це твердження колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Посилання митниці на відсутність калькуляції не може вважатися достатньою підставою для застосування резервного методу, оскільки калькуляція це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якої обраховується планова собівартість продукції. За своєю суттю вона є довідковим документом. Крім того калькуляція не віднесена Митним кодексом України до обов'язкових документів, на підставі яких здійснюється митне оформлення товару. Таким чином, калькуляція не вплинула на митну вартість імпортованого товару.

Також судова колегія вважає, що допущення технічної помилки ТОВ "Торговий Дім Профіль України" у даті коносаменту від 27.06.2013 року із записом у графі 44 МД (11.06.2013 року) не вплинуло на визначення митної вартості товару.

Контракт №SK2013/03/29 та доповнення до нього не містять умов щодо 100% передоплати. Товар був отриманий після здійснення 100% передоплати, що підтверджується датою перетину державного кордону України. Строк відвантаження безпосередньо стосується постачальника товару. На підставі наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що здійснення 100% передоплати не вплинуло на числове значення митної вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що ТОВ "Торговий Дім Профіль України" було надано Митниці всі необхідні та достатні документи для здійснення митного оформлення товару за розміром митної вартості, визначеної позивачем.

Дніпропетровською митницею не доведено існування розбіжностей та неточностей у поданих ТОВ "Торговий Дім Профіль України" документах, які б слугували підставою для витребування додаткових документів.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 23 квітня та 1 жовтня 2013 року, 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-85а13, 21-354а13, 21-29а14).

З огляду на наведене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання Дніпропетровської митниці ДФС про заміну Дніпропетровської митниці Міндоходів її правонаступником - задовольнити.

Замінити Дніпропетровську митницю Міндоходів її правонаступником - Дніпропетровською митницею ДФС.

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014року у справі №804/14337/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: