Ухвала суду № 43735433, 14.04.2015, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
14.04.2015
Номер справи
806/7260/13-а
Номер документу
43735433
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/59138/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у справі №806/7260/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (надалі - Володарсько-Волинська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Володарсько-Волинської ОДПІ №000120621 від 22.10.2013р., № 000122621 від 22.10.2013р., № 000123621 від 23.10.2013р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014р., в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт №149-17/НОМЕР_1 від 11.10.2013р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, а саме - при перевірці податкових накладних, книги доходів та витрат, вантажно-митних декларацій по кожному випадку ввезення товару на митну територію України платником при визначенні бази оподаткування взято суму нижчу митної вартості товарів, тобто фактурну вартість, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №000120621 від 22.10.2013р., згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 32504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8126,00 грн.;

- п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, а саме - невірне відображення по податковому розрахунку форми 1-ДФ податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 3285,31грн., у тому числі за І квартал 2012 року в сумі - 672,12грн., за ІІ квартал - 1165,75 грн., за ІІІ квартал - 709,86 грн., за IV квартал - 737,64 грн.; п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169, п.п.168.1.5, пп.168.1.6 п.168.1 ст.168, абз.а) п.п.168.4.5 п.168.4 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого платником невірно утримано податку з доходів фізичних осіб при застосуванні соціальної пільги без відповідно, передбачених законодавством заяв на застосування соціальної пільги в період 2012 року, в результаті чого донараховано 827,10 грн., в тому числі по найманим особам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - по 241,43 грн., ОСОБА_5 в сумі 102,81грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 000122621 від 22.10.2013р., відповідно до якого донараховано податок з доходів фізичних осіб за основним платежем - 4112,41грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2558,74грн.;

- в порушення пп.3.3, пп.3.6, пп.3.8, пп.3.10 п.3, п.4, п.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1025 «Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність» та п.177.2, п.177.3, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України встановлено не відображення у графі 3 книги обліку доходів і витрат фактично отриманої суми доходу від здійснення діяльності та заниження суми отриманого доходу по експортних операціях, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за період 2012 року в сумі 8910 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №000123621 від 23.10.2013р., згідно з яким збільшено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем - 8910,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2737,60 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Судами також встановлено, що позивачем в порядку експорту було отримано згідно митних декларацій, які наявні в матеріалах справи, ряд товарів, вартість яких була ним відображена в податковій звітності за період 2012 року (база оподаткування) за фактурною вартістю товарів (графа 42 МД), натомість відповідачем зроблено відповідний розрахунок недоплаченого податку на додану вартість з урахуванням дійсної митної вартості товарів та відповідно до вимог Податкового кодексу України, а саме в додатку 1 до акту перевірки сума недоплаченого податку за період з січня 2012 року по грудень 2012 року становить 29564,93 грн.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно абз.3 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Частиною 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень Митного кодексу України та «Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» митна вартість товару та фактурна вартість товару різняться між собою та не є тотожними.

Так, згідно п.2 «Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. № 651, фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару. Також цим Порядком роз'яснено, що графа 42 митної декларації «Ціна товару» містить фактурну вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, що визначають вартість товару, а в графі 45 «Коригування» зазначається у валюті України митна вартість товару.

Крім того, відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (яка фактично встановлює різницю між фактурною та митною вартістю товарів), при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем; належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Будь-яких доказів оскарження встановленої митної вартості ввезених товарів позивач не надав.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду, дійшов вірного висновку щодо заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 29564,00грн., оскільки вартість отриманих товарів в порядку експорту помилково була відображена в податковій звітності за період 2012 року (база оподаткування) за фактурною вартістю товарів (графа 42 МД).

Також судами встановлено, що ТОВ «Житомирський м'ясокомбінат» згідно податкової накладної від 23.11.2012р. було надано послуги перевезення, однак їх вартість не була відображена в декларації за листопад 2012 року.

В квітні та травні 2012 року були надані транспортні послуги ТОВ «Трансагент» на загальну суму 14140 грн., з якої сума податку на додану вартість складає 2356,67грн., оплата за надані послуги згідно банківської виписки була здійснена 22.05.2012р., однак в податковій декларації за травень 2012 року вказана сума ПДВ 2356,67 грн. позивачем відображена не була.

На підставі договору від 01.08.2011 року ФОП ОСОБА_6 були надані послуги шиномонтажу на загальну суму 665грн., в тому числі податок н а додану вартість 133 грн., що підтверджується звітом форми 1-ДФ за І кв.2012 року ОСОБА_6, який зазначив вказану суму як виплату коштів ОСОБА_1, та випискою з рахунку, вказаний факт позивач не спростував.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем занижено податкові зобов'язання за наслідками господарських відносин із вказаними контрагентами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №000120621 від 22.10.2013р.

Податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п.18.1 ст.18 Податковго кодексу України).

Відповідно до пп.168.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Нормами пп.168.1.2 та абз.а) пп.168.4.5 Податкового кодексу України передбачено, що податок з доходів фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Фізична особа, яка є податковим агентом та відповідальна за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за місцем реєстрації в органах державної податкової служби;

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа (пп.168.4.8 Податкового кодексу України).

Таким чином, згідно вказаних норм позивач є податковим агентом та зобов'язаний своєчасно одночасно з нарахуванням заробітної плати сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Як встановлено судами, ФОП ОСОБА_1, порушення вказаних законодавчих норм підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за І-IV квартали 2012 року, відповідно до яких сума утриманого податку за І квартал становить 672,12 грн., за ІІ квартал - 1165,75 грн., за ІІІ квартал - 709,86грн., за IV квартал - 737,64 грн., а всього 3285,31 грн.

Відповідно до п.169.1 та.пп.169.2.2 ст.169 Податкового кодексу України платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, визначеної Кодексом, з метою чого подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Доказів наявності таких заяв від платників податку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позивач суду не надав, відтак він не мав права на зменшення оподатковуваного доходу на суму соціальної пільги, а тому донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 827,10грн. є обґрунтованим.

Враховуючи викладене є вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність нарахування податковим органом зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення №000122621 від 22.10.2013р.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку з доходів фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як встановлено судами, відповідними виписками по рахунку підтверджується надходження коштів від ТОВ «Євротрансекспрес», ПАТ «Житомирський маслозавод», АПФ Україна , ТОВ «Євротрансекспрес», ПАТ «Дубно молоко», ОСОБА_7

Додатками 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2012 року (ПАТ «Дубно молоко»), за травень 2012 року (ТОВ «Євротрансекспрес») підтверджується, що отримані доходи не відображались у звітності позивача, та Книгою обліку доходів і витрат, в якій також не відображено доходи по вищезазначеним контрагентам, що свідчить про отримання позивачем доходу в розмірі 56905 грн. без ПДВ за 2012 рік.

Крім того, згідно податкової накладної №ВЗ-0000534 позивачем 06.06.2012р. було придбано у ТОВ фірма «Віндзор» вікно металопластикове на суму 3714,17грн. без податку на додану вартість, яке було використано для обладнання офісного приміщення в рахунок орендованого приміщення.

Проте, позивачем не надано доказів щодо використання даного товару в межах господарської діяльності, а саме: відсутні докази перерахунку орендної плати в рахунок поліпшення приміщення, реалізації вказаного товару та крім того, відповідно додатку 5 податкової декларації за червень 2012 року, поданої ТОВ «Віндзор», в графі покупець - ОСОБА_1 не значиться.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо правомірності доводів податкового органу про завищення позивачем витрат в розмірі 3714,17грн. без податку на додану вартість за період 2012 року.

Згідно відомостей 1-ДФ позивачем нараховано 63851,57грн. зарплати за 2012 рік по 6 найманим працівникам, тому фактично понесені витрати становлять 87898,07грн. з врахуванням того, що Фондом соціального страхування від нещасних випадків ФОП ОСОБА_1 віднесено до 33 класу професійного ризику та згідно п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» року розмір єдиного внеску (ЄСВ) для нього становить 37,66% від нарахованої заробітної плати.

Проте, у Книзі обліку доходів і витрат позивача понесені позивачем витрати зазначені в розмірі 89288,92грн., відтак вказані витрати завищені на суму 1392,00грн., а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо завищення позивачем витрат за період 2012 року.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, дійшов обґрунтованих висновків щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 000123621 від 23.10.2013р.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов

Попередній документ : 43735432
Наступний документ : 43735434