Ухвала суду № 43735427, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/58792/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року

у справі № 2а-1428/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС» (далі - ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС»; позивач) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Васильківська ОДПІ Київської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000162340/0 від 16 березня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Васильківська ОДПІ Київської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 278/23-112/36470517 від 22 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Васильківською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162340/0 від 16 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 362 921,00 грн. (2 908 614,00 грн. - основний платіж, 1 454 307,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал», Приватним підприємством «Інтенція», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія КВІК ДАН», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договорів, укладених між вказаними суб'єктами господарювання та позивачем.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок названих контрагентів ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС», в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування підприємств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що здійснені між зазначеними юридичними особами та контрагентами господарські операції не підтверджуються, виходячи з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, транспортних засобів та іншого майна, яке є економічно необхідним для здійснення господарських операцій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання розглядуваних поставок (продуктів харчування від ТОВ «Оріал», морозильних скринь від ПП «Інтенція») та послуг (з транспортно-експедиторського обслуговування ТОВ «Компанія КВІК ДАН») підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку; контрагенти позивача на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платників податку на додану вартість; стосовно посадових осіб ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ТОВ «Компанія КВІК ДАН» не порушено кримінальних справ та не винесено вироків суду щодо ухилення їх від сплати податків.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

За правилами частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався), як використовувався далі.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді активи отримано від указаних у первинних документах контрагентів (ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція»).

Для цього треба було встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно було б встановити фактичний альтернативний рух активів в порівнянні із задекларованим.

Крім того, судові інстанції не врахували, що з огляду на визначення транспортно-експедиторської послуги як роботи, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»), належним підтвердженням виконання експедиторських послуг, окрім договору транспортного експедирування та акту здачі-прийому робіт (надання послуг), є, зокрема, довіреність на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договір перевезення, довіреність, видана експедитором організації-перевізнику на право отримання вантажу (у разі, якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи.

Проте, суди не вимагали від позивача надати такі докази, не створили стороні необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі.

Також, у даному випадку, враховуючи доводи відповідача про відсутність у контрагентів ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» необхідних умов для ведення господарської діяльності, варто було дослідити наявність у ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ТОВ «Компанія КВІК ДАН» платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.