Ухвала суду № 43735401, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/35051/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2012

у справі № 2а/0270/4701/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Кубличське хлібоприймальне підприємство»

до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ від 28.07.2011 № 0000092301 та від 19.09.2011 № 0000112301.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання із податку на прибуток, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.07.2011 № 163/2301/35797803. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми пункту 1.23 ст. 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5. підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), внаслідок заниження валового доходу на загальну суму 741570,00 грн. у податковому обліку за 1, 2, 3 та 4 квартали 2010 року, 1 квартал 2011 року: 1) до валового доходу не включено доход від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 року в сумі 5498,00 грн., 2 квартал 2010 року - 5447,00 грн., 3 квартал 2010 року - 35884,00 грн., 1 квартал 2011 року - 108235,00 грн.; 2) завищено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2010 року в сумі 46829,00 грн. (висновок про заниження валового доходу на вказані суми МДПІ зроблено на підставі співставлення показників податкових декларацій і оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 702 «дохід від реалізації товарів», 703 «дохід від реалізації робіт і послуг», 791 «результат операційної діяльності», 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями»); 3) занижено валовий доход на 633335,00 грн., що відповідає кредиторській заборгованості за надані послуги перед ПП «Тріал-агро», ТОВ «Росток плюс», ТОВ «Алем ЛТД», державну реєстрацію яких скасовано. Також за висновками акту перевірки позивач завищив валові витрати на загальну суму 948455,00 грн. у податковому обліку за 2, 3 та 4 квартали 2010 року, 1 квартал 2011 року, а саме: 1) 381700,00 грн. - витрати на придбання матеріальних цінностей, не підтверджених розрахунковими або платіжними документами; 2) 633335,00 грн. вартість безоплатно отриманих послуг від ПП «Тріал-агро», ТОВ «Росток плюс», ТОВ «Алем ЛТД».

З посиланням на ці порушення норм Закону № 334/94-ВР в акті перевірки зроблено висновок про заниження ТОВ ««Кубличське хлібоприймальне підприємство» податку на прибуток у податковому обліку за 3 та 4 квартали 2010 року на загальну суму 316667,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал та 1 півріччя 2010 року, 1 квартал 2011 року.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.07.2011 № 0000092301 - про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на 423355,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1,00 грн.; від 19.09.2011 № 0000112301 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 310069,75 грн. за основним платежем та 52777,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що у податковому обліку за 2009 рік позивач включив до суми валових витрат вартість послуг, отриманих від ПП «Тріал-Агро», ТОВ «Росток Плюс»та ТОВ «Алем ЛТД». Станом на 01.01.2010 та 31.12.2010 в регістрах бухгалтерського обліку (рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») підприємство відображало кредиторську заборгованість в загальній сумі 633364,96 грн. по ПП «Тріал-Агро», ТОВ «Росток Плюс» та ТОВ «Алем ЛТД», державна реєстрація яких була скасована 15.09.2010, 29.10.2010 та 01.11.2010 відповідно. Вказані обставини стали підставою для висновку податкового органу, що ця сума кредиторської заборгованості є безнадійною, а відтак позивач зобов'язаний збільшити валовий доход на цю суму на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР та здійснити коригування суми валових витрат, зменшивши її на цю ж саму суму, оскільки послуги були отримані безоплатно.

Позивач, заперечуючи обставини того, що вказана заборгованість стала безнадійною у розумінні норм Закону № 334/94-ВР послався на укладені ним з вказаними кредиторами та ПП «Агрофірма «Алькор-Р» договори про переведення боргу.

Так, між позивачем, ПП «Тріал Arpo» та ПП «Агрофірма «Алькор-Р» було укладено договір від 01.07.2010 № 1/03-5 про переведення боргу в сумі 420888,00 грн.; між позивачем, TOB «Росток Плюс» та ПП «Агрофірма «Алькор-Р» - договір 01.08.2010 № 1/03-4 про переведення боргу в сумі 84000,00 грн.; між позивачем, TOB «Алем ЛТД» та ПП «Агрофірма «Алькор-Р» - договір від 01.08.2010 № 1/03-3 про переведення боргу в сумі 128476,00 грн.

Суд першої інстанції, встановивши факти не відображення позивачем у бухгалтерському обліку операцій з переведення кредиторської заборгованості перед ПП «Тріал-Агро», ТОВ «Росток Плюс» та ТОВ «Алем ЛТД» на ПП «Агрофірма «Алькор-Р», так само, як і не відображення ПП «Агрофірма «Алькор-Р» у податковому обліку операцій з переведення боргу, зробив висновок про правомірне зменшення податковим органом у податковому обліку позивача суми валових витрат на суму кредиторської заборгованості та збільшення валових доходів на цю суму.

Апеляційний суд, задовольняючи позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, із врахуванням обставин погашення позивачем заборгованості перед новим кредитором, розцінив договори про переведення боргу, укладені між позивачем, первісними кредиторами ПП «Тріал-Агро», ТОВ «Росток Плюс», ТОВ «Алем ЛТД», та новим кредитором ПП «Агрофірма «Алькор-Р», як доказ того, що кредиторська заборгованість не стала безнадійною заборгованістю у значенні норм Закону № 334/94-ВР, що виключає зміни у податковому обліку позивача.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;.

Безнадійна заборгованість - заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) (пункт 1.25 цієї статті).

За визначенням пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Абзацом 2 підпункту 4.1.6 цього пункту передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

За змістом вказаних норм платник податку зобов`язаний збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості у тому податковому періоді, в якому така кредиторська заборгованість стає безнадійною, а отже набуває ознак безповоротної фінансової допомоги. Закон № 334/94-ВР не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати коригування податкового обліку у бік зменшення валових витрат.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд першої інстанції, однак, не звернув увагу на такий зміст правового регулювання вищенаведених норм, визнавши за позивачем не тільки обов'язок збільшити валовий доход на суму кредиторської заборгованості, але й обов'язок відкоригувати (зменшити) валові витрати, задекларовані у зв'язку з придбанням вказаних послуг відповідно до пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, на цю ж суму.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК).

Висновок суду апеляційної інстанції, що у випадку переведення боргу позивача на користь третіх осіб (нового кредитора) така заборгованість не стає безнадійною заборгованістю у розумінні норм Закону № 334/94-ВР, якщо первісного кредитора припинено як юридичну особу, є правильним.

Однак, такий висновок був зроблений апеляційним судом без дотриманням правил оцінки доказів, встановлених ст. 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, МДПІ у судовому процесі звертала увагу суду на те, що позивачем не було відображено у власному бухгалтерському обліку операції з переведення кредиторської заборгованості перед ПП «Тріал-Агро», ТОВ «Росток Плюс»та ТОВ «Алем ЛТД» на ПП «Агрофірма «Алькор-Р», а згідно з даними програмного забезпечення «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ПП «Агрофірма «Алькор-Р» не вказало ПП «Тріал-Агро», ТОВ «Росток Плюс» та ТОВ «Алем ЛТД» своїми контрагентами в документах податкового обліку.

Апеляційний суд, даючи оцінку наданих позивачем платіжних доручень про сплату боргу ПП «Агрофірма «Алькор-Р»(а.с. 146-147, т.1), не звернув увагу, що в цих платіжних дорученнях призначення платежу вказано як погашення боргу згідно договору переуступки боргу від 01.03.2011 № 1/03-3. У той же час договори переуступки боргу, на які посилається позивач у судовому процесі, укладені 01.07.2010 та 01.08.2010.

Поряд із іншим, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на інші порушення, викладені в акті перевірки від 15.07.2011 № 163/2301/35797803, які також стали підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком та збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями. Так, суди не звернули увагу, що згідно з актом перевірки позивач занизив валовий дохід внаслідок не включення доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 року в сумі 5498,00 грн., 2 квартал 2010 року - 5447,00 грн., 3 квартал 2010 року - 35884,00 грн., 1 квартал 2011 року - 108235,00 грн., що встановлено на підставі співставлення показників податкових декларацій і оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 702 «дохід від реалізації товарів», 703 «дохід від реалізації робіт і послуг», 791 «результат операційної діяльності», 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями»; завищив валові витрати на 381700,00 грн. за рахунок витрат на придбання матеріальних цінностей, не підтверджених розрахунковими або платіжними документами.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного переведення боргу позивача перед ПП «Тріал-Агро», ТОВ «Росток Плюс» та ТОВ «Алем ЛТД» на ПП «Агрофірма «Алькор-Р», встановити обставини, які стали підставою для зменшення відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення грошового зобов'язання позивача згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 28.07.2011 № 0000092301 та від 19.09.2011 № 0000112301. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2012 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2012, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев