Ухвала суду № 43735389, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2015 р. м. Київ К/800/55192/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Львівського міського центру зайнятості до Львівської митниці Міндоходів про стягнення коштів,

за касаційною скаргою Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року,

встановив:

Львівський міський центр зайнятості (далі - Львівський МЦЗ) пред'явив позов до Львівської митниці Міндоходів про стягнення 19478,54 грн, виплачених як допомога по безробіттю звільненому працівникові митниці ОСОБА_4, якого згодом було поновлено на роботі за рішенням суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі Львівська митниця просить скасувати судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, неврахування того, що переплата позивачем коштів ОСОБА_4 сталася внаслідок ненадання останнім суду інформації про отримання допомоги по безробіттю. У зв'язку з цим вважає, що на підставі частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" зайво виплачені кошти підлягають стягненню з ОСОБА_4, а не з роботодавця.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював у Львівській митниці. Наказом Державної митної служби України від 20.06.2012 р. припинено його перебування на державній службі в митних органах України.

31 липня 2012 року ОСОБА_4 подав до Львівського МЦЗ заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Відповідно до наказу Львівського МЦЗ від 31.07.2013 р. ОСОБА_4 наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 р., ОСОБА_4, поновлено на роботі та зобов'язано Львівську митницю виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2012 р. по 16.10.2012 р. в сумі 15311,52 грн.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Наказом Львівського МЦЗ від 07.06.2013 р. ОСОБА_4 знятий з обліку як безробітний та йому припинено виплату домопоги по безробіттю. За період з 31.07.2012 р. по 20.05.2013 р. ОСОБА_4 виплачена допомога по безробіттю в розмірі 19478,54 грн.

Задовольняючи позов про стягнення з Львівської митниці всієї суми коштів, суди виходили з того, що згідно з частиною четвертою статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримуються із роботодавця. Пунктом 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219, встановлено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Проте при вирішенні справи суди не врахували, що згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 09.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" в оплату за час вимушеного прогулу зараховується, зокрема, допомога по безробіттю і не перевірили доводи відповідача в цій частині, наведені в його запереченні на позов та в апеляційній скарзі.

У разі неврахування в оплаті за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю, ця сума коштів для поновленого на роботі працівника є переплатою.

Отже, встановлення зазначеної обставини має істотне значення для вирішення спору.

Згідно зі статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тому, з урахуванням правил статті 227 КАС України, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно також визначитися з її юрисдикційністю з урахуванням того, що відповідно до частини третьої статті 6, пункту 5 частини другої статті 17, пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Львівської митниці Мін доходів задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.