Ухвала суду № 43735363, 11.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2015 р. м. Київ К/9991/1649/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представників позивача - Дирівой О.М., Колесника Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року

у справі № 2-а-12116/09/2170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів»

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003292301/0 від 21 липня 2009 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року позов був задоволений. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0003292301/0 від 21 липня 2009 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ВАТ «Херсонський завод карданних валів», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні була проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Херсонський завод карданних валів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складений акт № 2032/23-5/05743013 від 09 липня 2009 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2007 ріку на 238023,00 грн.

21 липня 2009 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003292301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Херсонський завод карданних валів» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 532063,00 грн. ,у тому числі: 238023,00 грн. - за основним платежем, 294040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: на момент купівлі та наступного продажу векселя № 763310250529 не минув строк позовної давності цього цінного паперу, з огляду на що позивач правомірно формував доходи та витрати за операціями купівлі-продажу цього цінного паперу, проте повинен забезпечувати окремий облік фінансових операцій та результатів цих операцій, у зв'язку з чим висновки податкового органу про не включення позивачем коштів у сумі 300000,00 грн., отриманих від ТОВ «Мега Моторс» по договору № К-192/1 від 12 липня 2006 року за вказаний вексель, до складу валового доходу як безповоротної фінансової допомоги є безпідставними; необхідною умовою для виключення вартості робіт, виконаних сторонніми особами, у загальній сумі 1848245,00 грн. зі складу валових витрат товариства є наявність відповідних доказів про виконання однієї і тієї ж роботи сторонніми особами та працівниками позивача, тоді як податковим органом таких доказів надано не було; позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість послуг у загальній сумі 45837,00 грн., наданих йому ПП «Станкомплект» та МПВП «Струм», з урахуванням того, що у 1 кварталі 2007 року він скористався правом подати уточнюючий розрахунок (оскільки такі витрати підлягали включенню до складу валових витрат 4 кварталу 2006 року), а також зважаючи на те, що виправлення помилки не збільшило розмір задекларованих раніше та поточних зобов'язань з податку на прибуток; витрати товариства на сплату процентів у розмірі 191256,83 грн. за користування кредитами банків, які були використані для придбання цінних паперів, пов'язані з веденням господарської діяльності. При цьому, у мотивувальній частині рішення суд вказав, що: висновки податкового органу про неправомірність зменшення товариством від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 50300,00 грн., а також про неправомірне завищення товариством валових витрат на 586670,16 грн. є обґрунтованими. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі, оскільки відповідальним за визначення податкових зобов'язань за наслідками перевірки є податковий орган, тоді як суд в судовому засіданні не може визначити остаточну суму податкових зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що висновки акту перевірки про порушення вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є правомірними.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Разом з цим, суд першої інстанції, вказуючи про правомірність висновків податкового органу по двох епізодах, а саме: в частині неправомірності зменшення товариством від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 50300,00 грн. та в частині неправомірного завищення товариством валових витрат на 586670,16 грн., дійшов висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі з підстав того, що суд в судовому засіданні не може визначити остаточну суму податкових зобов'язань.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що суд першої інстанції вживав заходів щодо витребування у податкового органу детального розрахунку нарахованих позивачу податкових зобов'язань за кожним епізодом, а також штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкових зобов'язань за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Крім іншого, в силу положень частини 1 статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу, тоді як зазначене право також не було використане судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, також не звернув уваги на відсутність у матеріалах справи розрахунку донарахованих податковим органом позивачу податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, а також на те, що положеннями підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. При цьому, як вбачається з оспорюваного податкового повідомлення-рішення, сума штрафних (фінансових) санкцій становить понад сто відсотків.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, постановлені судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів» задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна