Ухвала суду № 43735327, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/9991/57269/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 по справі №2а-8391/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 №0008992307/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби 18.09.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.10.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 142 Господарського кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілс» з питань дотримання вимог податкового за період з 01.04.2009 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 100203,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складено акт від 29.10.2010 №861/23-7/31991765 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 №0008992307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 150305,00грн.

Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат нараховані відсотки за користування кредитом, отриманим у ЖБК «Альянс» з огляду на недоведеність зв'язку кредиту з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілс» та ЖБК «Альянс» було укладено кредитний договір від 15.06.2004 №0142-04/10К та додаткову угоду до нього від 11.08.2005.

За результатами розгляду справи встановлено, що кредитні кошти отримувалися Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілс» у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку, зокрема, кредитні кошти скеровувались позивачем на оплату витрат, що прямо пов'язані з веденням господарської діяльності.

Натомість податковим органом не надано доказів використання кредитних коштів, отриманих позивачем у ЖБК «Альянс» поза межами господарської діяльності товариства.

Враховуючи викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 №0008992307/0 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 по справі №2а-8391/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв