Ухвала суду № 43735311, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2015 р. м. Київ К/800/68663/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харкові про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року,

встановив:

У березні 2014 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харкові (далі - відділення Фонду соціального страхування) про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті страхових сум в розмірі 572,21 грн, нарахованих його батьку, зобов'язання виплатити йому вказані кошти та стягнення моральної шкоди в розмірі 500 грн.

Позов обґрунтував тим, що в березні 2013 року помер його батько, ОСОБА_5, який перебував на обліку у відділенні Фонду соціального страхування в Дзержинському районі м. Харкова. У квітні 2013 року на ім'я батька надійшов поштовий переказ на суму 572,21 грн страхового відшкодування за березень 2013 року. З різних причин Дзержинське відділення Фонду неодноразово відмовляло позивачу у виплаті вказаних коштів. Після реорганізації Дзержинського відділення Фонду позивач звернувся до його правонаступника - відділення Фонду соціального страхування в м. Харкові, однак у виплаті страхових сум йому було відмовлено з тих підстав, що він не надав згоди на зняття ксерокопій з паспорта і свідоцтва про народження. Вважав відмову відповідача безпідставною.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2014 року позов задоволено частково: стягнуто з відділення Фонду соціального страхування на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 166,13 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині стягнення з відділення Фонду соціального страхування страхового відшкодування в розмірі 166,13 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і статті 6 Закону України "Про захист персональних даних", просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дзержинському районі м. Харкова від 29.03.2013 р. № 2011/205/205/63 ОСОБА_5 з 1 березня 2013 року призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 572,21 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 та після смерті батька звертався до Дзержинського відділення Фонду із заявою про виплату йому не отриманих батьком за життя сум страхового відшкодування, однак кошти не були йому виплачені.

Листом від 25.09.2013 р. відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Харкові повідомило позивача, що воно є правонаступником ліквідованих районних відділень Фонду та просило ОСОБА_4 з'явитись до цього відділення з документами, що посвідчують його особу: паспортом, ідентифікаційним номером, свідоцтвом про народження, і написати заяву про отримання коштів, які належали ОСОБА_5

11 березня 2014 року позивач звернувся до начальника відділення Фонду соціального страхування у м. Харкові з приводу виплати нарахованої, але не отриманої його батьком суми страхових виплат, пред'явивши свій паспорт і свідоцтво про народження. Оскільки позивач відмовився надати згоду на зняття копій паспорта і свідоцтва про народження, то відповідач відмовив йому у виплаті страхових сум, про що у присутності двох свідків було складено акт від 11.03.2014 р.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком, сума страхових виплат, не отриманих за життя ОСОБА_5, за 9 днів березня 2013 року (по день смерті ОСОБА_5) становить 166,13 грн (572,21 грн : 31 день х 9 днів).

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно з частиною одинадцятою статті 40 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Вказаний закон, так само як і Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. № 24, не містять підстав для відмови члену сім'ї застрахованої особи у виплаті належних їй сум страхових виплат, не одержаних за життя.

Пункт 6.1.1 Порядку, на який послався суд апеляційної інстанції, визначає перелік документів для призначення щомісячних страхових виплат в разі смерті потерпілого (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV), що не стосується виплати страхових сум, призначених, але не одержаних за життя застрахованою особою.

При цьому за змістом частини восьмої статті 2, частини другої статті 5, частини шостої статті 6 Закону України від 01.06.2010 р. № 2297-VI "Про захист персональних даних" відомості про фізичну особу, які її ідентифікують, є персональними даними, які цією особою можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу та без її згоди не підлягають обробці, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови ОСОБА_4, який на особистому прийомі пред'явив оригінали необхідних документів, у виплаті страхових сум, не одержаних за життя його батьком.

Доводи позивача про наявність в нього права на отримання страхових виплат в сумі 572,21 грн, на яку здійснювався поштовий переказ на ім'я ОСОБА_5 у квітні 2013 року, є безпідставними, оскільки зі змісту статті 1227 Цивільного кодексу України і статті 40 Закону № 1105-XIV вбачається, що виплаті підлягають суми, належні особі за життя, тому відповідач правильно провів розрахунок за 9 днів березня 2013 року.

За наведених обставин та виходячи з приписів статті 226 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року та залишити в силі постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.