Ухвала суду № 43735304, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/9991/45926/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 по справі №2а-12361/11/1370 за позовом Малого підприємства «Руно» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, позовні вимоги Малого підприємства «Руно» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 №0000302321 та від 11.08.2011 №0000312321. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Городоцька міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби 09.07.2012 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Городоцька міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 5.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Мостиському районі Львівської області було проведено планову перевірку Малого підприємства «Руно» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього на загальну суму 1549421,00грн. та пунктів 1.7 та 1.8. статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму1239535,00грн.

Висновок податкового органу про заниження підприємством податкових зобов'язань ґрунтується на тому, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та валові витрати за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю СК «Ново-Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестком-Груп» з огляду на відсутність підтвердження факту отримання нафтопродуктів від зазначених контрагентів.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Мостиському районі Львівської області складено акт від 20.07.2011 №80/23/19323361 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 №0000302321, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 441164,00грн., в тому числі основний платіж 352931,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 88233,00грн.; та від 11.08.2011 №0000312321, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 352930,00грн., в тому числі основний платіж 282344,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 70586,00грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської від 20.10.2011 №27888/10/25-005/2261 скаргу Малого підприємства «Руно» залишено без задоволення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, реальність спірних господарських операцій Малого підприємства «Руно» з Товариством з обмеженою відповідальністю СК «Ново-Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестком-Груп» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договорами видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання нафтопродуктів.

Придбані у контрагентів нафтопродукти використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, а саме передавались ним на власні АЗС для подальшої реалізації роздрібним покупцям. На вимогу податкового органу було проведено інвентаризацію товарних запасів Малого підприємства «Руно», за результатами якої нестачі нафтопродуктів не виявлено.

Судом також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю СК «Ново-Строй» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестком-Груп» були зареєстровані як юридичні особи та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

В той же час, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю СК «Ново-Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестком-Груп».

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 11.08.2011 №0000302321 та від 11.08.2011 №0000312321 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 по справі №2а-12361/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв