Ухвала суду № 43735126, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2015р. м. Київ К/800/28434/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,

представник позивача ОСОБА_4

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФО-П ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року позов ФО-П ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року апеляційну скаргу Житомирської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Житомирська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ФО-П ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Житомирською ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ФО-П ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів; дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки, складено акт №977/17-2/НОМЕР_1 від 03 жовтня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ФО-П ОСОБА_4 вимог пп. 16.1.2 пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 (пп. 139.1.5 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139), п. 140.2, п. 140.4 ст. 140, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 102578, 13 грн.; п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 131308, 00 грн.; п. 177.1 ст. 117 Податкового кодексу України, оскільки ФО-П ОСОБА_4 не було подано заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість в листопаді 2011 року.

На підставі акта перевірки Житомирською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2013 року: №0016721701, яким ФО-П ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 170, 00 грн.; №0016701701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 115487, 85 грн., у т.ч. 102578, 13 грн. за основним платежем та 12909, 72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0016711701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 161917, 00 грн. у т.ч. 131308, 00 грн. за основними платежем та 30609, 00 грн. за штрафними санкціями.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0016721701, яким ФО-П ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 170, 00 грн., судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

ФО-П ОСОБА_4 зареєстрований 02.03.2007 року як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та з 06.03.2007 року перебуває на обліку у відповідача як платник податків. З 01.01.2011 року позивач здійснює діяльність на загальній системі оподаткування.

Згідно ст. 117 Податкового кодексу України за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби, зокрема, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на само зайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість визначені статтею 181 Податкового кодексу України, згідно норм якої, передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із п. 183.1 ст. 183 ПК України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.2 ст. 183 ПК України).

Відповідно до п. 183.10 ст. 183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що нормами чинного податкового законодавства, штрафних санкцій не передбачено.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0016701701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 115487, 85 грн., у т.ч. 102578, 13 грн. за основним платежем та 12909, 72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 177 ПК України регулюється оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 177.1 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 177.3, 177.4 ст. 177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу. Не належить до витрат фізичної особи - підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, у разі якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи - суб'єктом підприємницької діяльності та/або не використовується в такій діяльності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що висновок податкового органу про те, що кошти, отримані з Житомирського міського центру як дотації на створення додаткових робочих місць та кошти отримані від ПП "Агротехазот" і повернуті як помилково перераховані не призвели до зменшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Щодо завищення позивачем витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, у зв'язку з включенням позивачем до їх складу витрат по товарах, які не використовувались в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності, а саме вартості придбаного дизельного палива і запасних частин для обслуговування автомобілів, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Підпунктом 14.1.27 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз. "в" п.п. 138.10.2 п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Пунктом 38.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктами 139.1.1, 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів про надання послуг по транспортуванню вантажів на митній території України. Крім того, було укладено договір на технічне обслуговування, перед рейсовий, технічний та медичний огляди, послуги служби безпеки руху, охорони праці та пожежної безпеки. Також укладено договір оренди нежилого приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 55 А. З метою виконання договорів про надання послуг для заправки власних та орендованих автомобілів позивачем укладено ряд договорів про купівлю - продаж нафтопродуктів та ряд договорів довгострокового постачання запасних частин для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів) автомашин, авто хімію, супутні товари для автотранспорту та інше. Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується первинними документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Придбанні матеріальні цінності використані позивачем для ремонту автомобілів, які використовувались ним для надання послуг по перевезенню вантажів. Запчастини встановлювались на автомобілі ним самостійно, у зв'язку з чим і були складені актами списання ТМЦ.

Усі витрати позивача підтверджені первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність позивача щодо віднесення до складу витрат вартості придбаних паливних матеріалів, запасних частин та технічного обслуговування транспортних засобів.

Крім того, судами встановлено, що бухгалтерський облік позивачем здійснювався у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 15.10.2013 року №0016711701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 161917, 00 грн. у т.ч. 131308, 00 грн. за основними платежем та 30609, 00 грн. за штрафними санкціями, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані позивачем у контрагентів - постачальників товари використані ним у господарській діяльності, відтак суми ПДВ у відповідності до п.198.3. ст..198 ПК України правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що всі господарські операції підтверджені первинними документами, які складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_4

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров