Ухвала суду № 43735102, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/49672/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Амєліна С.Є.,

Малиніна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України про визнання незаконним рішення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. щодо закриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-176/07 від 21.04.2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України в особі департаменту фінансів про перерахунок грошового утримання за час роботи в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 12.04.2013 року ВП №19683914 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.04.2013 р. ВП № 19683914 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_4 не погодився з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить її скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

ОСОБА_4 01 березня 2007 року було подано до Солом'янського районного суду м. Києва адміністративний позов, у якому він просив визнати протиправними дії посадових осіб Департаменту фінансів Міністерства оборони України по складанню невірного розрахунку його грошового утримання (заробітної плати) за час перебування на ЧАЕС; зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України вчинити дії по складанню вірного розрахунку його грошового утримання (заробітної плати) за час його перебування на ЧАЕС з урахуванням нормативних документів, з яких було знято гриф «Таємно» та «Для службового використання».

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 липня 2007 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 25.07.07 р. скасовано та прийнято нову, якою в частині позовних вимог до Міністерства оборони України позов задоволено, а саме:

- визнано неправомірними дії Міністерства оборони України в особі Головного фінансово-економічного Управління по складанню неправильного розрахунку грошового утримання за час роботи ОСОБА_4 в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- зобов'язано Міністерство оборони України в особі Головного фінансово-економічного Управління зробити розрахунок грошового утримання ОСОБА_4 за час роботи в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до:

- Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріальне забезпечення працівників підприємств та організацій зони ЧАЕС» від 07 травня 1986 року № 524-156;

- Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати труда та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та усунення забруднення оточуючого середовища» від 05 червня 1986 року № 665-195;

- Постанови Ради Міністрів УРСР УРРПС № 207-7 від 10 червня 1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, установ, організацій зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобігання забрудненням навколишнього середовища».

З метою виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з заявою про видачу виконавчого листа. Солом'янським районним судом міста Києва на підставі поданої позивачем заяви видано виконавчий лист № 2-а-176/07 від 21 квітня 2009 року.

Із вказаним листом позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для примусового виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.09 р.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 15312048 від 15.10.09 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі відсутності у виконавчому листі № 2-а-176/07 від 21.04.09р. чітко визначеного боржника, який зобов'язаний вчинити певні дії.

З метою усунення недоліків виконавчого листа позивач звернувся із заявою до Солом'янського районного суду міста Києва про виправлення описки у виконавчому листі № 2-а-176/07 від 21.04.09 р., а саме чітко зазначити боржника.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16.04.10 р. заяву ОСОБА_4 щодо виправлення описки у виконавчому листі задоволено та викладено найменування боржника у наступній редакції: Міністерство оборони України в особі Департаменту фінансів Міністерства оборони України (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6).

Враховуючи виправлення описки у виконавчому листі № 2-а-176/07 від 21.04.09 р., позивач повторно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.09 р.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 19683914 від 09.06.10 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-176/07 від 21.04.09 р. про зобов'язання Міністерства оборони України в особі Головного фінансово-економічного Управління зробити розрахунок грошового утримання Позивача за час роботи останнього в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлено строк для добровільного виконання боржником - Міністерством оборони України в особі Департаменту фінансів Міністерства оборони України - виконавчого листа в семиденний строк з дня отримання постанови.

Оскільки станом на 15.12.10 р. відомостей про виконання боржником виконавчого листа № 2-а-176/07 від 21.04.09 р. до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надходило, державним виконавцем на підставі ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову від 15.12.10р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-176/07 від 21.04.09 р. та виділено в окреме виконавче провадження постанову про накладення штрафу від 16.11.10 р. ВП № 19683914 та постанову про накладення штрафу від 08.12.10 р. ВП № 19683914.

Позивачем оскаржено в судовому порядку постанову від 15.12.10р. про закінчення виконавчого провадження до Окружного адміністративного суду міста Києва, постановою якого від 14 березня 2011 р. № 2а-2900/11/2670 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 р. скасовано зазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та скасовано рішення від 15 грудня 2010 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державного департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Маєвської Дарї Василівни щодо закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за № 2а-176/07 від 21 квітня 2009 року.

У зв'язку з чим, державним виконавцем 30.07.2012 р. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 12.04.2013 р. закінчено виконавче провадження ВП № 19683914 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду відповідно до виданої ОСОБА_4 довідки від 20.03.2013 № 248/9/1/216 Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття постанови Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 12.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 19683914.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не встановлено фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому були відсутні підстави для винесення вказаної постанови.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, Київський апеляційний адміністративний суд, дійшов протилежного висновку з посиланням на те, що державним виконавцем вчинено всі необхідні виконавчі дії на виконання вищевказаного виконавчого листа та винесено оскаржувану постанову, із додержанням вимог п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Як зазначено вище та встановлено судом першої інстанції зі змісту виконавчого листа №2а-176/07 від 21 квітня 2009 року, останнім було зобов'язано боржника виконати рішення суду в частині зобов'язання Міністерства оборони України в особі Головного фінансово-економічного Управління зробити розрахунок грошового утримання ОСОБА_4 за час роботи в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до:

- Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріальне забезпечення працівників підприємств та організацій зони ЧАЕС» від 07 травня 1986 року № 524-156;

- Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати труда та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та усунення забруднення оточуючого середовища» від 05 червня 1986 року № 665-195;

- Постанови Ради Міністрів УРСР УРРПС № 207-7 від 10 червня 1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, установ, організацій зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобігання забрудненням навколишнього середовища».

Водночас, видана Департаментом фінансів Міністерства оборони України довідка від 20 березня 2013 року №248/9/1/216 не відповідає встановленим у виконавчому листі вимогам, оскільки з довідки не вбачається проведення розрахунку грошового утримання ОСОБА_4 з посиланням на зазначені у виконавчому листі нормативні акти, а саме на:

- Постанову ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріальне забезпечення працівників підприємств та організацій зони ЧАЕС» від 07 травня 1986 року № 524-156;

- Постанову Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати труда та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та усунення забруднення оточуючого середовища» від 05 червня 1986 року № 665-195;

- Постанову Ради Міністрів УРСР УРРПС № 207-7 від 10 червня 1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, установ, організацій зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобігання забрудненням навколишнього середовища».

Навпаки зі змісту довідки вбачається, що вона складена розрахунковим порядком на підставі архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.12.1997 № 51/1/6953 та копії довідки військової частини 7248І.

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження факту виконання боржником в повному обсязі рішення суду по справі № 2-а-176/07 за позовом ОСОБА_4 та правомірності винесення оскаржуваної постанови без вчинення необхідних виконавчих дій державним виконавцем, які передбачені ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про необґрунтованість закінчення виконавчого провадження з підстав п. 8. ч. 1 ст. 49 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, виходячи з вищевикладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновкам суду першої інстанцій, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та вказує на бездіяльність виконавчої служби по примусовому виконанню рішень судів, яка за Законом покладається на державну виконавчу службу.

З огляду на викладене постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 226, 231 КАС України суд,-

постановив :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року - скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

С.Є Амєлін

В.В. Малинін