Ухвала суду № 43735061, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015р. м. Київ К/800/17382/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Нестеришина Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014

у справі № 826/15320/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНД-ГРУП»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНД-ГРУП» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.09.2013 № 0004792201 та № 0004802201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції та залишити без задоволення касаційну скаргу, як таку, що необґрунтована.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки TOB «АНД-ГРУП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, складено акт № 845/22-01/34795962 від 09.09.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.36, пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 416 414 грн., у тому числі по періодах: IV квартал 2011 року на суму 26 604 грн., І квартал 2012 року на суму 2 998 грн., II квартал 2012 року на суму 7 814 грн., III квартал 2012 року на суму 17 646 грн., IV квартал 2012 року на суму 361 351 грн.; п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 390 582 грн., у тому числі по періодах: липень 2012 року на суму 5 322 грн., вересень 2012 року на суму 1 222 грн., листопад 2012 року на суму 206 385 грн., грудень 2012 року на суму 177 653 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.09.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004792201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 520 518 грн., в т.ч.: 416 414 грн. основного платежу та 104 104 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004802201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 488 228 грн., в т.ч.: 390 582 грн. основного платежу та 97 646 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість зроблені у зв'язку з отриманням позивачем маркетингових послуг, що не пов'язані із здійсненням господарської діяльності; безпідставного коригування доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування (внаслідок не підписання розрахунку коригування покупцем); завищення витрат по формуванню відсотків по банківських кредитах; порушенням порядку заповнення податкових накладних в частині обов'язкових реквізитів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки: розрахунки коригування кількісних і вартісних показників № 626/1 від 01.11.2012, № 269/1 від 04.07.2012, № 521/4 від 20.09.2012 до податкових накладних № 2182/1 від 31.10.2012 року, № 2126/1 від 29.06.2012, № 18/4 від 03.09.2012 оформлені з порушенням, а саме: у розрахунках відсутні підписи контрагентів-покупців, що виключає можливість здійснення перерахунку показників податкової звітності; понесені TOB «АНД-ГРУП» витрати на оплату маркетингових послуг не пов'язані з господарською діяльністю TOB «АНД-ГРУП», а відтак такі витрати не можуть бути віднесені до складу витрат відповідних податкових періодів; TOB «АНД-ГРУП» безпідставно віднесено витрати на сплату процентів по кредитних договорах (овердрафтах) до складу витрат, оскільки кредитні кошти були використані не за цільовим призначенням; податкові накладні № 37039 від 10.11.2012, № 771 від 15.11.2012 та № 149 від 02.11.2012 оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки в них відсутні такі реквізити, як вид цивільно-правового договору та підпис особи, яка склала податкову накладну.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо висновків акту перевірки про безпідставне здійснення TOB «АНД-ГРУП» перерахунку (коригування) доходів за умови відсутності у розрахунках коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних підписів контрагентів-покупців, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України до доходів від операційної діяльності відноситься дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 ПК України).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно положень пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 зазначеного Кодексу у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

У зв'язку з поверненням TOB «АНД-ГРУП» його контрагентами раніше отриманих товарів згідно накладних про повернення товарів та за одночасної видачі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 04.07.2012 № 269/1 до податкової накладної від 29.06.2012 № 2126/001 на суму ПДВ 5 322 грн., виданої TOB «Арена-Центр»; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 20.09.2012 № 521/4 до податкової накладної від 03.09.2012 № 18/4 на суму ПДВ 1 222,32 грн., виданої ПП «Торгівельна мережа «Добрий купець»; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 01.11.2012 № 626/1 до податкової накладної від 31.10.2012 № 2182/1, на суму ПДВ 177 653,36 грн., виданої TOB «Дистрибуторська компанія «Славутич», TOB «АНД-ГРУП» було проведено відповідний перерахунок доходів за три квартали та рік 2012 року (за звітні періоди, в яких сталася зміна суми компенсації): за три картали 2012 року суму доходу зменшено на 32 722 грн., за 2012 рік сума доходу зменшена на 888 267 грн.

У зв'язку зі зміною вартості компенсації товарів (їх поверненням покупцями) TOB «АНД-ГРУП» було зменшено у звітних періодах, у яких відбувалося повернення товарів, суми доходів на вартість повернених товарів, що раніше у зв'язку з продажем були включені TOB «АНД-ГРУП» до доходів відповідних податкових періодів, у яких відбувались поставки. Відповідно, і покупцями, які повертали раніше придбаний товар продавцю (TOB «АНД-ГРУП»), також були проведені відповідні перерахунки своїх витрат: зменшено витрати, у періодах, в яких відбувалося повернення товарів, вартість яких раніше (у періодах поставок) була віднесена такими покупцями до складу своїх витрат.

Факти проведення перерахунків відображені TOB «АНД-ГРУП» у повній відповідності з вимогами податкового законодавства у звітних деклараціях з податку на прибуток.

Як встановлено матеріалами справи у розрахунках коригування кількісних і вартісних показників № 626/1 від 01.11.2012, № 269/1 від 04.07.2012, № 521/4 від 20.09.2012 до податкових накладних № 2182/1 від 31.10.2012, № 2126/1 від 29.06.2012, № 18/4 від 03.09.2012 наявні підписи контрагентів-покупців про отримання цих розрахунків та прийняття зобов'язання здійснити відповідні перерахунки і такими контрагентами-покупцями.

Щодо висновків про безпідставне віднесення TOB «АНД-ГРУП» витрат по оплаті отриманих від своїх контрагентів маркетингових послуг до складу витрат, оскільки понесені витрати, на думку податкового органу, не пов 'язані з господарською діяльністю TOB «АНД-ГРУП», слід зазначити наступне.

Як встановлено в судовому порядку, у періоді, що перевірявся відповідачем, між TOB «АНД-ГРУП», як замовником, та його окремими контрагентами, як виконавцями, були укладені договори, предметом яких було надання маркетингових послуг (передпродажна підготовка товарів, розкладка, позиціонування продукції, реклама тощо) щодо продукції, яка реалізується TOB «АНД-ГРУП» в рамках його господарської діяльності.

Так, між TOB «АНД-ГРУП» та TOB «Альянс Маркет» було укладено договір № М0487/12 від 01.03.2012, за умовами якого TOB «Альянс Маркет» зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» послуги з передпродажної підготовки товарів із забезпечення представленості товарів в мережі TOB «Альянс Маркет» та їх просування, послуги з розміщення інформації про TOB «АНД-ГРУП» в каталозі товарів мережі TOB «Альянс Маркет», а TOB «АНД-ГРУП» оплатити надані послуги.

Між TOB «АНД-ГРУП» та TOB «ЕКО» було укладено договір № 01/01/12 від 01.01.2012, за умовами якого TOB «ЕКО» зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» послуги з передпродажної підготовки товарів, а TOB «АНД-ГРУП» оплатити надані послуги.

Між TOB «АНД-ГРУП» та ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» було укладено договір № М0487 від 01.03.2012, згідно якого ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» послуги з передпродажної підготовки товарів із забезпечення представленості товарів в мережі ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» та їх просування, послуги з розміщення інформації про TOB «АНД-ГРУП» в каталозі товарів мережі ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», а TOB «АНД-ГРУП» оплатити надані послуги.

Між TOB «АНД-ГРУП» та СУН TOB з II «Кершер» було укладено договір № У 10-11 від 03.05.2012, за умовами якого СУН TOB з II «Кершер» зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» послуги з надання інформації щодо формування асортиментної політики, а TOB «АНД-ГРУП» оплатити надані послуги.

Між TOB «АНД-ГРУП» та TOB «Край-2» було укладено договір № 572р/2011 від 01.01.2011, у відповідності з умовами якого TOB «Край-2» зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» маркетингові послуги, а TOB «АНД-ГРУП» - оплатити надані TOB «Край-2» послуги.

Між TOB «АНД-ГРУП» та TOB «Недлес» було укладено договори № 1 від 01.04.2011, № 101Б від 01.01.2012, № 102Ф від 01.06.2012, за умовами яких TOB «Недлес» зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» послуги по збільшенню обсягів продаж, а TOB «АНД-ГРУП» оплатити надані послуги.

Між TOB «АНД-ГРУП» та TOB «ПЕТРАС» було укладено договір № 01/12 від 01.12.2012, згідно умов якого TOB «ПЕТРАС» зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» маркетингові послуги, а TOB «АНД-ГРУП» оплатити надані послуги.

Між TOB «АНД-ГРУП» та ПСК «Універбаза» Чернігівської ОСС було укладено договір № 65 від 02.04.2012, за умовами якого ПСК «Універбаза» Чернігівської ОСС зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» маркетингові послуги, а TOB «АНД-ГРУП» оплатити надані послуги.

Між TOB «АНД-ГРУП» та ПП «СЕДАМ-МАРКЕТ» було укладено договір № 57у від 02.04.2012, за умовами якого ПП «СЕДАМ-МАРКЕТ» зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» послуги з передпродажної підготовки товарів, а TOB «АНД-ГРУП» оплатити надані послуги.

Між TOB «АНД-ГРУП» та TOB «Стиль Д» було укладено договір № 209 від 18.10.2011, згідно якого TOB «Стиль Д» зобов'язалося надати TOB «АНД-ГРУП» послуги з передпродажної підготовки товарів, а TOB «АНД-ГРУП» оплатити надані послуги.

Факт виконання умов зазначених договорів в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами надання послуг, банківськими виписками, податковими накладними.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Згідно пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пп. «г» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством відносяться винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно пп. «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів та інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

До витрат, які передбачені пунктом 138.3 статті 138 та статтею 139 Податкового кодексу України та включення яких до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування не досукається, витрати на маркетингові та інформаційні послуги та послуги зі стимулювання збуту товарів не відносяться.

Згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої наказом Державної податкової служби України 15.02.2012 № 123, листа Державної податкової служби України від 08.09.2011 № 16504/6/15-1415 витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг відносяться до складу витрат.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Як встановлено в судовому порядку витрати на маркетингові послуги підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій та є достатніми підставами для віднесення сплачених за договорами про надання послуг коштів в загальній сумі 376 963 грн. до складу витрат TOB «АНД-ГРУП» відповідних податкових періодів з 01.10.2011 по 31.12.2012.

Крім того, в самому акті перевірки зазначено про використання ТОВ «АНД-ГРУП» отриманих послуг у своїй господарській діяльності, значні рівні продажів продукції та отримання від таких продажів доходів, які були оприбутковані та з яких були сплачені податки.

Щодо висновків про безпідставне віднесення TOB «АНД-ГРУП» витрат на сплату процентів по кредитних договорах (овердрафтах) до складу витрат, оскільки кредитні кошти були використані не за цільовим призначенням, слід зазначити наступне.

Згідно з пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом шикування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Відповідно до пп. пп. 14.1.257, 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення; фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів (п. 141.2 ст. 141 ПК України).

Як встановлено матеріалами справи, TOB «АНД-ГРУП» здійснює діяльність з реалізації продукції (переважно безалкогольних напоїв) споживачам. Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що дохід TOB «АНД-ГРУП» за період, що охоплювався перевіркою, складає 390 657 412 грн. В акті перевірки знайшло своє відображення і те, що основний вплив на формування доходів TOB «АНД-ГРУП» від здійснення своєї господарської діяльності мала реалізація продукції (безалкогольних напоїв) споживачам.

Поряд із залученням (отриманням) TOB «АНД-ГРУП» коштів від реалізації продукції споживачам, TOB «АНД-ГРУП» було отримано від банківських установ: ПАТ «АБ «Бізнес Стандарт» та ПАТ «ТАСкомбанк» згідно кредитних договорів від 30.05.2011 № НК 127 та від 28.04.2012 № Т23.08.2011 К 266 відповідно, незначні (порівняно з загальними обсягами доходу - 390 657 412 грн.) кошти в загальному розмірі 6 800 000 грн., які призначалися для поповнення обігових коштів. Вказані кошти були залучені до обороту та спрямовані на закупівлю товарів та проведення необхідних виплат у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності підприємства.

Як встановлено в акті перевірки, сума процентів за перевіряємий період склала 673 957 грн., в тому числі по періодах: у IV кварталі 2011 року - 89 907 грн., за 2012 рік - 584 050 грн.

У зв'язку з періодичною наявністю у TOB «АНД-ГРУП» тимчасово вільних коштів, останнє згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги, укладених з TOB «Марс Україна», TOB «ОЛГА-ЛОГІСТИК», TOB «ЛК-ТРАНС», TOB «ПРОД-ТРАНС», TOB «ОЛГА-ТОРГ» за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 надало згаданим підприємствам короткострокову поворотну фінансову допомогу (переважно на строк, який не перевищував 2-3 місяці) на суму 56 630 000 грн.

Однак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, суми кредитних ресурсів є суттєво меншими від загальної суми виручки (доходу) TOB «АНД-ГРУП» і надання останнім суми короткострокової поворотної фінансової допомоги іншим юридичним особам, з якими співпрацює TOB «АНД-ГРУП», здійснювалося за рахунок власних оборотних коштів підприємства, а не за рахунок кредитних ресурсів.

Згідно банківських виписок, карток рахунку та оборотно-сальдових відомостей майже усі платежі в якості надання поворотної фінансової допомоги були здійсненні TOB «АНД-ГРУП» зі своїх банківських рахунків, відкритих у ПАТ «ІНГ Банк Україна», за рахунок обігових коштів підприємства. Кредити від ПАТ «ІНГ Банк Україна» TOB «АНД-ГРУП» не залучало та кредитними коштами під визначений процент (в т.ч. овердрафтами) у вказаній банківській установі не користувалося.

Крім того, доказів того, що TOB «АНД-ГРУП» надавало короткострокову поворотну фінансову допомогу іншим юридичним особам за рахунок кредитних коштів у відповідності до положень ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

Кредитними договорами було передбачене цільове використання кредитних коштів: на поповнення обігових коштів та фінансовою установою-кредитодавцем не було встановлено будь-яких порушень порядку цільового використання кредитних коштів TOB «АНД-ГРУП», що підтверджує помилковість тверджень відповідача про нецільове використання кредитних коштів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Підпунком 201.1 ст. 201 цього Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Отже, коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Тобто, окремі недоліки форми в заповненні податкової накладної не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу, не впливають на розмір податкових зобов'язань продавця та податковий кредит покупця.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний