Ухвала суду № 43734889, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/26317/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській областіна постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 рокуу справі№ 813/7719/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Айрон ХКВС»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 року у справі № 813/7719/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № Я0000642200 від 12.09.2013 року та № 0000812200 від 25.10.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 14.1.36, 14.1.127 п. 14. 1 ст. 14, п. п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. п. 138.1, 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Айрон ХКВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, складено акт від 21.08.2013 року № 69/2211/34986883, яким зафіксовано порушення пп. пп. 14.1.36, 14.1.127 п. 14. 1 ст. 14, п. п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. п. 138.1, 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 20 625,00 грн.; п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 399 131,63 грн.

На акта перевірки відповідачем 12.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 709 308,04 грн. (за основним платежем - 1 399 131,63 грн., за штрафними санкціями - 310 176,41 грн.), та податкове повідомлення-рішення № 0000642200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 24 344,00 грн. (за основним платежем - 20 625,00 грн., за штрафними санкціями - 3 719,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000652200 в частині застосованої штрафної санкції на суму 2,00 грн. скасовано, та 25.10.2013 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000812200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 709 306,04 грн. (за основним платежем 1 399 131,63 грн., за штрафними санкціями - 310 174,41 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Айрон ХКВС» та ТОВ «Метінвест Україна» 29.12.2010 року укладено договір поставки № 10/12-695, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити металопродукцію з заводу виробника (ПАТ Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча) залізничним транспортом. До вказаного договору сторонами складено специфікації, якими передбачено, що постачальником металопродукції є ТзОВ «Метінвест Україна», покупцем - ТзОВ «Айрон ХКВС», виробником - ПАТ Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, вантажоодержувачем - ПАТ «УВТК», за умовами поставки FCA Інкотермс 2000 (доставка продавцем вантажу перевізнику, зазначеного покупцем, до названого місця).

Також між позивачем та ПАТ «УВТК» укладено договори на виконання робіт № 126 від 30.12.2010 року та № 126 від 30.12.2011 року, відповідно до умов яких виконавець (ПАТ «УВТК») дає згоду на прийом вагонів, заадресованих на ТОВ «Айрон ХКВС», поданих на залізничну вітку бази ПАТ «УВТК» за адресою м. Львів, вул. Навроцького, 6, та забезпечує їх вигрузку, уборку та погрузку на транспорт замовника. Пунктом 2.1.2 договору № 126 від 30.12.2010 року передбачено попередню оплату за ТехПД, подачу вагона, вигрузку, прибирання вагонів, погрузку товару в розмірі 3 000,00 грн. за 1 вагон. Пунктом 2.1.2 договору № 126 від 30.12.2011 року передбачено передоплату за такі послуги в розмірі 3 400,00 грн. за 1 вагон.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що отримання металопродукції підтверджуються видатковими накладними, сертифікатами якості, залізничними накладними, а надання ПАТ «УВТК» послуг прийому та вигрузки вагонів підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем докази підтверджують фактичне здійснення вказаних господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків, товариством правомірно сформовано витрати по отриманим послугам.

Посилання відповідача на недоліки у оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання за основними засобами, під час придбання або виготовлення яких суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб); в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. В цих випадках база оподаткування за основними засобами визначається відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи зі звичайної ціни).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договорами поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підтвердження укладення усних договорів та передачі металопродукції позивачем - ТОВ «Айрон ХКВС» покупцям-фізичним особам, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні та прибуткові касові ордери, рахунки.

Перевіркою не встановлено недоліків у прибуткових касових ордерах, рахунках. Відсутні порушення з боку позивача і щодо форми та порядку заповнення податкових накладних.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що стверджуючи про безтоварність господарських зобов'язань позивача з фізичними особами, податковий орган повинен був зменшити суму валового доходу по цих господарських операціях. Однак, відповідачем в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, не встановлено їх заниження або завищення.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року у справі № 813/7719/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надсилання її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак