Постанова № 43732502, 02.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року (14 год. 25 хв.)Справа № 808/7758/14 ДО/808/854/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 371611 від 02.06.2014 та № 11270-15 від 23.10.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в договорі оренди, який зареєстрований у Володарському відділі ДРФ ДП «ЦДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» від 28 травня 2009 року №0131860904151001032, в п.5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 242237,86 гривень, змін до цього договору між орендодавцем і орендарем за період дії договору не вносилось, нових додаткових угод про зміну розміру нормативної грошової оцінки до договору не укладалося. Позивач вважає, що відповідачем порушено його право при винесені спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки згідно статті 30 Закону України «Про оренду землі» від 06/10-1998 року №16-ХІІ зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Крім того, відповідно до Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем і орендарем. Тому, на думку позивача, збільшення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та збільшення розміру сплати до 3% (від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) орендної плати в розрахунку не є підставою збільшення розміру орендної плати на 2014 рік. Позивач вважає, що сума орендної плати нарахована не аргументовано, а тому податкові повідомлення-рішення №371611 від 02.06.2014 та №11270-15 від 23.10.2014 підлягають скасуванню.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином. 02 квітня 2015 року до суду подав додаткові пояснення, в яких просив суд розглянути справу без його участі на підставі наявних матеріалів.

Представником відповідача Воронковою Наталією Валеріївною до суду подані письмові заперечення, в яких зазначено, що згідно договору про оренду землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 28 травня 2009 року за №0131860904151001032, громадянин ОСОБА_3 користується на правах оренди, земельною ділянкою площею 19,72 га ріллі із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення Тополинської сільської ради. Згідно умовам договору земельна ділянка надається строком на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 242237,86 грн. Пунктом 9 договору встановлена річна сума орендної плати у розмірі 4930,00 грн. Відповідач зазначає, що умовами договору передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції. Розмір орендної плати переглядається щороку у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 договору). Крім того зазначає, що з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ від 31.10.11 року №1185 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою КМУ від 23.03.1995 року №213, згідно п.п. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України Мангуською ОДПІ громадянину ОСОБА_3 визначена сума податкового зобов'язання орендної плати з фізичних осіб на 2014 рік у розмірі 3717,37 грн., згідно податкового - повідомлення рішення від 02.06.2014 року №371611. Щодо податкового повідомлення-рішення №11270-15 від 23.10.2014 відповідач зазначив, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 02.06.2014 року №371611 Мангуською ОДПІ не було враховано деяких особливостей нарахування грошового зобовязання, у зв'язку з чим Рішенням ГУ Міндоходів у Донецькій області про результати розгляду скарги від 25.09.2014 №12756/10/05-19-10 громадянину ОСОБА_3 збільшено суму грошових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб на 1430,86 грн., у з в'язку з чим Мангуську ОДПІ зобов'язано надіслати позивачу окреме податкове повідомлення-рішення на збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб. На виконання Рішення ГУ Міндоходів у Донецькій області від 25.09.2014 №12756/10/05-19-10 відповідачем стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №11270-15 від 23.10.2014 на суму 1430,86 грн. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд адміністративної справи без його участі, а представник відповідача Воронкова Наталія Валеріївна в судовому засіданні подала письмові заперечення, керуючись ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

28 травня 2009 року між Володарською районної адміністрацією (орендодавець) однієї сторони та ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди землі № НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Договору орендодавець на підставі розпорядження голови Володарської райдержадміністрації №781 від 21.11.2007 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 19,72 га.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 242237,86 грн.

Відповідно до пункту 9 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 250 грн. за 1 га. щороку.

02 червня 2014 року податковим органом стосовно ОСОБА_1 винесено податкове повідомлення-рішення №371611, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 3717,38 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Донецькій області.

25 вересня 2014 Рішенням Головного управління Міндоходів у Донецькій області №12756/10/05-19-10 податкове повідомлення-рішення №371611 від 02 червня 2014 року залишено без змін, а скаргу без задоволення, та позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб на 1430,86 грн., у з в'язку з чим Мангуську ОДПІ зобов'язано надіслати позивачу окреме податкове повідомлення-рішення на збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб.

Не погодившись з таким рішенням Головного управління Міндоходів у Донецькій області позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.10.2014 року № 2348/х/99-99-10- 01-02-15 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №371611 від 02 червня 2014 року, з урахуванням Рішення ГУ Міндоходів у Донецькій області від 25.09.2014 №12756/10/05-19-10, - залишено без змін.

23 жовтня 2014 року податковим органом стосовно ОСОБА_1, на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Донецькій області №12756/10/05-19-10 від 25.09.2014, винесено податкове повідомлення-рішення №11270-15, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1430,86 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 371611 від 02.06.2014 та № 11270-15 від 23.10.2014 Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768- III.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Пунктом 37.2 статті 37 Податкового кодексу України передбачено, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 28 травня 2009 року між Володарською районної адміністрацією (орендодавець) з однієї сторони та ОСОБА_1 (орендар) з іншої, укладено Договір оренди землі № НОМЕР_1. Відповідно до пункту 1 зазначеного Договору орендар на підставі розпорядження голови Володарської райдержадміністрації №781 від 21.11.2007 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з пунктом 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 19,72 га. Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 242237,86 грн.

Відповідно до пункту 9 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 250 грн. за 1 га. щороку.

Пунктом 13 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:

- змін умов господарювання, передбачених договором;

- змін розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі в наслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках передбачених законом.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно з п. 288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі оренди.

Отже, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України і є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02.12.2014 по справі № 21-274а14 за позовом ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з абзацом 2 частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд першої інстанції погоджується з такими висновками Верховного суду України та враховуючи викладену правову позицію, розмір орендної плати, обумовлений позивачем у договорі оренди із Володарською районної адміністрацією від 28 травня 2009 року, не може бути меншим, ніж це передбачено п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Як зазначалося вище, п. 9 договору оренди від 28 травня 2009 року сторони погодили орендну плату в розмірі 250,00 грн. (2,035%) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 242237,86 грн. Вказаний розмір орендної плати є значно меншим від встановленої законодавцем найнижчої межі, а тому має бути доведений до встановленого п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розміру.

Згідно з п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З аналізу вищевказаних норм податкового законодавства слід зробити висновок, що саме контролюючий орган є відповідальним за нарахування фізичним особам сум земельного податку.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи податковим органом стосовно позивача винесено:

- податкове повідомлення-рішення №371611 від 02 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 3717,38 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №11270-15 від 23 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1430,86 грн.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що податковий орган здійснив розрахунок податкового зобов'язання виходячи з того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 19,72 га, яку згідно договором оренди від 28 травня 2009 року передано Володарською районною адміністрацією на 5 років у строкове платне користування громадянину ОСОБА_3 на 2014 рік складала 526138,52 грн.

Розмір орендної плати за земельну ділянку яку необхідно сплатити фізичній особі ОСОБА_3 за січень - березень 2014 року становить 2640,06 грн. (526138,52 грн. х 2,035% /365 днів) х 90 днів.

На підставі змін внесених Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року до пп.288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, орендна плата за квітень та травень (28 днів) 2014 року становить 2508,17 грн. (526138,52 грн. х 3% /365 днів) х 58 днів.

Тобто, загальний розмір орендної плати за землю, що підлягає сплаті позивачем за 2014 рік становить 5148,24 грн.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність дій Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо збільшення ОСОБА_1 податкових зобов'язань з орендної плати за землю з фізичних осіб на загальну суму 5148, 24 грн. за 2014 рік.

Тому, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення №11270-15 від 23 жовтня 2014 року та №371611 від 02 червня 2014 року слід визнати законним та обґрунтованим. У зв'язку із чим, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 371611 від 02.06.2014 та № 11270-15 від 23.10.2014, задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог п. 2.2, 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, щодо не складання розрахунків податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій суд вважає обгрунтованими. В той же час, позивач не оскаржує дії контролюючого органу в цій частині, а самі по собі вони не створюють підстав для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та не призводить до необхідності їх скасування, оскільки факт порушення вимог податкового законодавства мав місце, а самі нарахування грошового зобов'язання проведені вірно.

Доводи позивача щодо повторності направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд до уваги не приймає, оскільки виходячи із меж і предмету доведення, вказані обставини значення для вказаної справи не мають, бо вчиняються контролюючим органом після прийняття самих податкових повідомлень-рішень і на законність прийняття останніх впливу не мають.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Звертаючись із адміністративним позовом до суду, ОСОБА_3 було сплачено 182,70 грн. судового збору, що становить 10 % ставки судового збору за майновими вимогами. Тому, решта судового збору в сумі 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн.) підлягає стягненню з позивача.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1644,30 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко