Постанова № 43732497, 10.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року 15:10Справа № 808/5771/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОБУД-8»

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя

про скасування повідомлення (розрахунку),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 вересня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОБУД-8» (далі - позивач або ТОВ «ЕНЕРГОБУД-8») до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя (далі - відповідач або УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати повідомлення (розрахунок) УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №5524/02 від 11.08.2014.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 26 серпня 2014 року ТОВ «ЕНЕРГОБУД-8» отримано від Управління ПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії для ОСОБА_1 та повідомлення вих.№ 5524/02 від 11.08.2014р. про обов'язок щомісячної оплати такого розрахунку. Вважає безпідставним покладення на підприємство обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгової пенсії оскільки ОСОБА_2 працював на ТОВ «ЕНЕРГОБУД-8» електрозварником з 05.03.1981р. по 21.06.1982р., тобто пільговий стаж на даному підприємстві набуто до набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме, до 01 січня 1992 року. Робоче місце атестоване не було. Згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону. При цьому відшкодування витрат на виплату та доставку таких пенсій ані чинним законодавством, ані законодавством, що діяло до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено. Таким чином, вважає, що позивач не зобов'язаний відшкодовувати відповідачу витрати на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2 Крім того, звертає увагу суду на те, що згідно п.2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, але ж ніяк не повне їх фінансування. Виходячи ж із Розрахунку, що оскаржується, підприємствам пропонується пропорційно відшкодовувати загальну суму пенсії для ОСОБА_2, тобто Пенсійний фонд виплачуватиме пенсію за рахунок підприємств, що не передбачено законом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2014 позовна заява залишена без руху до 08 жовтня 2014 року.

Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2014 року було відкрито провадження по зазначеній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29 жовтня 2014 року.

28 жовтня 2014 року від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов (вх.42407) в яких він зазначив, що стаття 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які працювали до введення в дію цього Закону (тобто до 01.01.1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Якщо особа продовжувала працювати на роботах, передбачених Списками після 01.01.1992 p., то пенсія призначається відповідно до ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». ОСОБА_2 продовжував працювати на роботах із шкідливими умовами праці після 01.01.1992 року., а отже йому цілком обґрунтовано призначено пенсію відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На підставі викладеного в запереченнях, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За клопотанням сторони провадження у справі зупинялось до 10 листопада 2014 року.

10 листопада 2014 року від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи клопотання представників сторін, а також положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Призначення пільгових пенсій та відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій здійснюється відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663).

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, а саме, відповідно до норм Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно зі статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992 р.) на роботах із шкідливими важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Пенсії за віком призначаються за таких умов:

а) особам, які на день введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік необхідний для призначення пенсії відповідно до ст.12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи із вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Тобто стаття 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які працювали до введення в дію цього Закону (тобто до 01.01.1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством.

Якщо особа продовжувала працювати на роботах, передбачених Списками №1 та №2 після 01.01.1992 p., то пенсія призначається відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З матеріалів справи встановлено, що в липні 2014 року ОСОБА_2 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, при цьому останнім було надано довідки про підтвердження пільгового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній:

- №24 від 30.04.2014 р. видану ТОВ «ЕНЕРГОБУД-8» за період роботи з 05.03.1981 р. по 21.06.1982 p.;

- №09/477 від 22.05.2014 р. видану ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» за період роботи з 20.07.1977 р. по 26.04.1978 p., з 13.08.1980 по 20.02.1981 p., з 23.08.1983 по 03.02.1988 р.;

- №105/69 від 10.04.2014 р. видану ПАТ "ЗАПОРІЖКРАН" за період роботи з 07.02.1992 р. по 06.09.1993 p., з 01.06.1995 р. по 05.08.1996 p., з 06.09.2000 р. по 06.08.2007 р.

Порядок розрахунку сум фактичних витрат на доставку пільгових пенсій, фактичних витрат на доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню підприємствами, де мали місце роботи з важкими умовами праці, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21- 1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663.

Згідно з вимогами зазначеними в главі 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Тобто, виходячи із вищевикладеного Управлінням Пенсійного фонду правомірно призначено ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки останній продовжував працювати на роботах із шкідливими умовами праці після 01.01.1992 року.

Суд також критично відноситься до інших доводів позивача, викладених в позовній заяві, щодо неправомірності складення Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 з огляду на наступні обставини.

Що стосується атестації робочих місць, то тільки 21.08.1992 року набрала чинності Постанова КМУ від 01.08.1992 року №442 «Про проведення атестації робочих місць». Таким чином, до 21.08.1992 року законодавство не передбачало проведення атестації робочих місць, як обов'язкову умову для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Що стосується твердження позивача про те, що відповідачем завищено суми витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 (Пенсійний фонд виплачуватиме пенсію за рахунок підприємств, що не передбачено законом), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та ін. установи та організації, об'єднання громадян та ін. юридичні особи повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону. Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із статтями 4, 5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: (...) - 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону (ст. 4). Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням доходів в установах банків на оплату праці (ч. 1 ст. 5).

Відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплат та доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок відшкодування витрат Пенсійному фонду України врегульований розділом 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» № 21-1 від 19.12.2003.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції встановлено, що платниками страхових внесків є підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:

для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, згідно довідки про виплачену пенсію в серпні 2014 року ОСОБА_2 виплачено пенсію у розмірі 2374,57 грн., відповідно в розрахунку фактичних витрат за серпень 2014 р. загальна сума відшкодування становить 2374,53 грн.

Виходячи із частки відшкодування 9,49 %, сума плати ТОВ «ЕНЕРГОБУД-8» управлінню становить 225,34 грн.+81,38 грн. (за липень 2014 p.).

Таким чином, твердження позивача про те, що Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя безпідставно завищені суми фактичних витрат є необґрунтованим.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу змісту оскаржуваного повідомлення (розрахунку), суд приходить до висновку про відповідність останнього як за формою, так і за змістом вимогам чинного законодавства.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи усе вище викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі зазначеного вище та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОБУД-8» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко