Постанова № 43732472, 31.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року 12год.01хв.Справа № 808/7018/14 ДО/808/517/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Дуляницької С.М, суддів Калашник Ю.В., Максименко Л.Я., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача 1: представник Завгородній В.І.

відповідача 2: представник не прибув;

відповідача 3: представник Довбиш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста м.Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області

про скасування наказів від 12.08.2014р. №1535 о/с, від 15.09.2014р. №333 о/с, від 29.07.2014 р. №805, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 - звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - МВС України, відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі по тексту - ГУ МВС України в Донецькій області, відповідач 2), Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста м.Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі по тексту - Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, відповідач 3). З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог (а.с.132-133, 178-179 1 том) позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 1535 о/с від 12 серпня 2014 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу;

- визнати незаконним та скасувати наказ № 333 о/с від 05.09.2014 року в частині встановлення позивачу вислуги років на службі в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні 11 років 09 місяців 04 дні;

- визнати незаконним та скасувати наказ № 805 від 29.07.2014 року в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу);

- поновити ОСОБА_1 майора міліції на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (по обслуговуванню м. Слов'янська та Слов'янського району) з 12.08.2014 року;

- стягнути зі Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.08.2014 року до дня прийняття судом рішення по даному позову, виходячи з розміру обчислення середньої заробітної плати за червень - липень 2014 року.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що оскаржувані накази в частині, яка стосується притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, є безпідставними та протиправними. Мотиви, через які зазначені накази прийняті, є надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач здійснював свої функціональні обов'язки з розслідування кримінальних правопорушень, проводив слідчі дії включно до 16.09.2014 року. Висновки відповідача щодо відсутності позивача на роботі без поважних причин не відповідають дійсності. Крім того, позивачу не відомо про призначення та проведення службового розслідування, з наказами про призначення службового розслідування позивач не ознайомлений, пояснень в ході службового розслідування позивач не надавав, з висновками не ознайомлений. Зазначив, що звільнений з роботи без законної підстави, у зв'язку з чим повинен бути відновлений на роботі з стягненням втраченого заробітку за час вимушеного прогулу. Зважаючи, що звільнення відбулося без законної підстави, наказ № 333 о/с від 05.09.2014 щодо встановлення вислуги років також є неправомірним. Крім того, в цьому наказі не враховано час, коли позивач фактично працював - до 16.09.2014. З наведених підстав, вважає оскаржувані накази неправомірними, а отже такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує (а.с.224-228 том 1) та зазначає, що оскаржувані накази видані з дотриманням вимог чинного законодавства України та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Звільнення особи рядового і начальницького складу за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу є окремою підставою для звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Відтак, статті 12-18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, які регулюють порядок накладення та виконання дисциплінарних стягнень, при звільненні особи за п.66 (дискредитацією) Положення не застосовуються. В ході службового розслідування було встановлено, що окремі працівники Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, у томі числі і позивач, відмовилися виконувати свій професійний обов'язок та не виходили на службу без поважних причин. Відсутність ОСОБА_1 на службі та не інформування останнім керівництва про своє місцеперебування підтверджується результатами службового розслідування, у тому числі показаннями в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 Своїми діями ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх професійних обов'язків щодо захисту державних інтересів та інтересів громадян України, чим порушив вимоги Закону України "Про міліцію" та Присягу співробітника органів внутрішніх справ України. Зазначені дії та бездіяльність підривають авторитет не лише співробітника органу внутрішніх справ України, а й усієї системи органів внутрішніх справ України. Керівництвом міськвідділу у період окупації м.Слов'янська з 12 квітня по 7 липня 2014 року була організована співпраця осіб рядового і начальницького складу із незаконними збройними формуваннями ДНР, що виразилось у їх незаконних вказівках та діях протягом всього періоду окупації Артемівського району Донецької області. Інша частина особового складу міськвідділу у зв'язку з активними діями представників ДНР взагалі самоусунулася від виконання функціональних обов'язків та обов'язку щодо захисту державного устрою України, безпеки громадян та громадського порядку на території міста району. Вчинення таких дій суперечить інтересам служби, що в свою чергу призвело до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку.

Зважаючи, що позивач проходив службу в Слов'янському МВ ГУМВС України в Донецькій області, який здійснював виплату позивачу грошового забезпечення, то і стягнення грошового забезпечення слід здійснювати з вказаного відповідача.

Згідно п. 2.1.1 наказу МВС України від 30.06.2011 № 378, номенклатуру посад щодо призначення, переміщення та звільнення працівників ГУ МВС, УМВС надано начальникам головних управлінь, управлінь в областях. Оскільки позивач не проходив службу на посадах в Центральному апараті МВС України, а перебував на посаді, яка знаходиться в штаті Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, та призначався на посаду наказом ГУМВС України в Донецькій області, тому поновлювати позивача на посаді повинно ГУМВС України в Донецькій області, а не МВС України.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від відповідача 2 надійшли письмові заперечення (а.с.140-141, 159-160 том 1), в яких відповідач 2 зазначає, що звільнення позивача відбулося за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є окремою підставою для звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України. Перевіркою, здійсненою МВС України встановлено, що ряд працівників, у тому числі і позивач, стали свідомо на шлях зради інтересів служби, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, сприяли та співпрацювали з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на території нашої держави. За таких обставин, Міністерство внутрішніх справ мало достатньо підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ України. Просить у задоволенні позову відмовити. Від відповідача 2 надійшло клопотання про проведення судового засідання 31.03.2015 без участі його представника (а.с.39 том 2).

Представник відповідача 3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та пояснив, що оскаржувані накази прийняті на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством. Відповідач 3 не припускався порушень прав, свобод чи інтересів позивача, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні 20.02.2015 судом допитано як свідка ОСОБА_4, яка показала, що з травня 2014 року виконувала обов'язки начальника сектору кадрового забезпечення Слов'янського міськвідділу міліції. За вказівкою керівника Головного управління МВС в Донецькій області начальники підрозділів щодня складали рапорти про відсутність на роботі працівників без поважних причин. Ці рапорти надавалися до сектору кадрового забезпечення і ОСОБА_4 їх збирала, а потім розшивала в особові справи працівників. Рапорти по слідчому відділу подавала ОСОБА_5 Щодо ОСОБА_1 таких рапортів складено не було. Усі слідчі, які без поважних причин не виходили на роботу, були звільнені раніше наказом Головного управління за порушення службової дисципліни.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності вважає за необхідне зазначити таке.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 13.08.2013 №311 о/с майора міліції ОСОБА_1 призначено старшим слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського міського відділу (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) (а.с.9 том 1).

Наказом МВС України від 29.07.2014 за №745 за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230 комісії було доручено провести за вказаним фактом службове розслідування (а.с.119, том 1).

За наслідками проведення службового розслідування 29.07.2014 МВС України було складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області (а.с.100-115, том 1).

Згідно зазначеного висновку, службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, було закінчено, а відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування визнано такими, що підтвердилися.

За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 10 Висновку, а.с.108 том 1).

29.07.2014 МВС України було складено наказ від №805 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС в Донецькій області та Луганських областях" (а.с.116-118 1 том). Згідно зазначеного наказу за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 9, а.с.117 том 1).

Згідно витягу з наказу від 12.08.2014 № 1535 о/с МВС України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) (а.с. 206 том 1).

05.09.2014 Головним управлінням МВС України в Донецькій області видано наказ № 333 о/с "По особовому складу", яким майору міліції ОСОБА_1 встановлено вислугу років в календарному обчисленні - 11 років 09 місяців 04 дні (а.с.7-8 том 1).

Вважаючи протиправними накази Міністерства внутрішніх справ України №805 від 29.07.2014 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України та №1535 о/с від 12.08.2014 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України, наказ Головного управління МВС України в Донецькій області видано наказ № 333 о/с від 05.09.2014, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо оскаржуваних наказів відповідача 1 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів внутрішніх справ, суд зазначає наступне.

Як зазначено у наказі відповідача 1 від 29.07.2014 №805, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ обґрунтоване наступним: за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, статті 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ позивача звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами ч. 3 ст. 3 Закону України "Про міліцію", у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.

Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Отже, недодержання працівником органів внутрішніх справ України наведених вище норм є безумовною підставою вважати цю особу такою, яка вчинила правопорушення.

Разом з тим, наявність такого правопорушення повинна бути доведена певними доказами, отриманими із дотриманням певної процедури, при цьому обов'язок доведення такого факту покладається на орган внутрішніх справ, який приймає рішення щодо притягнення працівника до відповідальності, визначеної законом.

В обґрунтування підстав для прийняття оскаржуваних наказів представник відповідача 1 послався на Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області від 29.07.2014, затверджений Міністром внутрішніх справ України 29.07.2014 (далі - Висновок службового розслідування).

Зазначеним Висновком службового розслідування встановлено, що "виявлені непоодинокі випадки порушень службової дисципліни відповідно до вимог Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 №3460-IV, що виразилося у невиході окремих працівників Слов'янського МВ (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області без поважних причин на службу, який підтверджено рапортами командирів і начальників служб та зафіксовано відповідними актами.

Опитана у ході проведення службового розслідування в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Слов'янського МВ майор міліції ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища юридична, в ОВС з 23.11.2000, в посаді з 09.08.2013, надала копії рапортів начальників служб та комісійні акти про відсутність на службі без поважних причин: … старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського МВ майора міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, освіта вища юридична, в ОВС з 04.04.2005, в посаді з 05.08.2013.

Опитати вказаних працівників із зазначених питань у ході проведення службового розслідування не вдалося через їх відсутність за місцем проходження служби, та відсутність з ним будь-якого зв'язку, що підтверджується відповідними актами" (а.с.103, 104 том 1).

Суд зазначає, що комісію з проведення службового розслідування було створено відповідачем 1 згідно з наказом від 29.07.2014 №745. Цим же числом був складений Висновок службового розслідування та оскаржуваний наказ відповідача 1 №805.

Суд критично ставиться до можливості проведення службового розслідування та складання Висновку службового розслідування за один день. Разом з тим, за відсутності інших доказів в обґрунтування причин застосування до позивача дисциплінарного стягнення, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів, судом було досліджено зазначені Висновки.

З приводу Висновків службової перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження фактів вчинення позивачем будь-якого правопорушення з викладених у Висновку службового розслідування.

Відтак, на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України справа вирішена на основі наявних у ній доказів.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних наказів стали висновки службового розслідування, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Як підставу для застосування до позивача дисциплінарного стягнення відповідачем 1 вказано, що позивач

Як підставу для застосування до позивача дисциплінарного стягнення відповідачем 1 визначене порушення позивачем службової дисципліни відповідно до вимог Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 №3460-IV, що виразилося у його невиході на службу. Разом з тим, жодної інформації про період відсутності позивача на служби, дні в які він був безпідставно відсутній на службі, жоден з наявних в матеріалах справи доказів не містить.

Згідно показань свідка ОСОБА_4, у неї, як виконуючого обов'язки сектору кадрового забезпечення, були відсутні рапорти та акти про відсутність позивача на службі без поважних причин.

Зважаючи на такі показання свідка, суд критично оцінює висновки службового розслідування щодо того, що ОСОБА_4 надавала рапорти та акти (складені щодо ОСОБА_1.) до службового розслідування.

Окрім того, в матеріалах справи містяться копії процесуальних документів, що складалися позивачем починаючи з 21.04.2014 (а.с.42-82).

Також в матеріалах справи містяться копії табелів виходу на роботу співробітників слідчого відділу Слов'янського міськвідділу МВС України в Донецькій області за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2014 (а.с.27-28, 134-137). Як пояснив позивач в судовому засіданні, такі табелі складалися керівником слідчого відділу для особистого контролю. З вказаних табелів не вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі в будь-які періоди без поважних причин.

За приписами ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Отже, матеріалами справи не підтверджено викладену у Висновку службового розслідування інформацію щодо вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим та таким, що спростовується наявними у матеріалах справи доказами. За наведених обставин, оскаржувані накази відповідача 1 в частині, яка стосується позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів відповідача 1 в частині, яка стосується позивача, то на підставі вимог п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, позивач підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

При цьому суд зазначає, що обов'язок видання наказу про поновлення позивача на посаді лежить на особі, яку наділено повноваженням призначати на таку посаду працівника органів внутрішніх справ. Так, відповідно до переліку № 4 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 378 від 30.06.2011 "Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ" (зі змінами та доповненнями) поновлення позивача на посаді відноситься до компетенції начальника ГУМВC України в Донецькій області.

З приводу вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу відповідача 2 №333 о/с від 05.09.2014 в частині, що стосується позивача, суд зазначає, що викладені в цьому наказі дані щодо вислуги років позивача станом на дату видання наказу №1535 від 12.08.2014 не спростовані позивачем, через що суд доходить висновку, що цей наказ не порушує прав позивача та не встановлює будь-яких обов'язків для нього, а тому підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

Отже, в частині визнання незаконним та скасування витягу з наказу №333 о/с від 05.09.2014 відповідача 2 позов не підлягає задоволенню.

Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Так, згідно з вимогами п.2 даного Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.5,8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки Слов'янського МВ № 15/2050 від 18.02.2015 (а.с.203 том 1) вбачається, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 184,46 грн., кількість днів вимушеного прогулу станом на 31.03.2015 становить 231 календарних днів. Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить 42610,26 грн. (184,46 грн. х 231 календарних дні).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що відповідно до положень п.п. 1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України № 499 від 31.12.2007, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Враховуючи, що позивач проходив службу в Слов'янському МВ, суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з відповідача 3.

За приписами ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З довідки Слов'янського МВ № 15/2050 від 18.02.2015 (а.с.203 том 1) вбачається, що середньомісячний розмір грошового забезпечення позивача складає 5626,13 грн.

З наведених підстав постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача 3 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 5626,13 грн. підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 805 від 29.07.2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях" в частині притягнення майора міліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535 о/с від 12.08.2014 "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, майора міліції ОСОБА_1 (М-246048), старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста м.Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області.

Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста м. Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року.

Стягнути з Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста м.Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2014 по 31 березня 2015 року у розмірі 42610,26 (сорок дві тисячі шістсот десять гривень 26 коп.).

Постанову суду в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста м.Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області та в частині стягнення з Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5626,13 (п'ять тисяч шістсот двадцять шість гривень 13 коп.) - звернути до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.М.Дуляницька

Судді Ю.В.Калашник

Л.Я.Максименко