Постанова № 43732365, 21.04.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Ужгород№ 807/283/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

за участю: представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Публічного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса" про стягнення коштів у сумі 88615,39 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 квітня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 23 квітня 2015 року.

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - позивач, ДПІ у м. Ужгороді) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса" (далі - відповідач, ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса"), яким просить стягнути кошти у сумі 88615,39 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в той же час прохальною частиною позовної заяви просить розглянути справу за його відсутності, відтак, у відповідності до ст. 122 КАС України, справу розглянуто за відсутності представника позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач письмове заперечення проти позову з належними доказами не подав, свого представника в судові засідання не направляв, в тому числі, не з'явився в судові засідання 18.03.2015 року, 01.04.2015 року та 21.04.2015 року, при цьому, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судової кореспонденції (а.с.27, 31, 35). Відтак, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та у відповідності до ст. 128 КАС України, справа розглянута за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України та статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно поданої ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса" податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2014 року № 9007241562 (а.с.17-19) - відповідачем самостійно задекларовано до сплати грошове зобов'язання з плати за землю у розмірі 2121676,91 грн. (помісячно по 17723,08 грн.), однак, вказана сума по самостійно визначеним грошовим зобов'язанням відповідачем не сплачена в повному обсязі, що підтверджується обліковими картками платника податку - ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса" платежу "земельний податок з юридичних осіб" (а.с.11-16).

В силу п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, самостійно визначені платником у поданій податковій декларації суми грошового зобов'язання є узгодженими. Такі суми грошового зобов'язання, відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник зобов'язаний самостійно сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Згідно пп.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пп.14.1.175 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. П.59.4 цієї ж статті встановлено, що податкова вимога надсилається платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у м. Ужгороді, на підставі ст.59 Податкового кодексу, 13.01.2014 року представнику відповідача вручено податкову вимогу від 27.12.2013 року № 174-15 особисто (а.с.20).

Відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. ДПІ у м. Ужгороді доведено наявність податкового боргу відповідача, правомірність звернення до суду та наявність підстав для стягнення податкового боргу шляхом стягнення з розрахункових рахунків коштів у сумі 88615,39 грн. на погашення податкового боргу у сумі 88615,39 грн. по податку на землю, відповідачем дані обставини не спростовано (заперечення проти позову відповідачем суду не надано), відтак, позовні вимоги відповідають положенням податкового законодавства та встановленим обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163, 286, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Публічного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса" про стягнення коштів у сумі 88615,39 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з розрахункових рахунків Публічного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Паризької комуни, 4 код 14313211) кошти у сумі 88615,39 грн. (вісімдесят вісім тисяч шістсот п'ятнадцять гривень тридцять дев'ять копійок) на погашення податкового боргу у сумі 88615,39 грн. по платі за землю (земельному податку).

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті