Ухвала суду № 43730385, 21.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3712/15

Головуючий у першій інстанції Бурнусус О. О.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмальського міськрайонного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року, -

встановила:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь в порядку регресу завдану майнову шкоду в розмірі 21893,49 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано передбаченого п.п. 33.1.4 пункту 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язку невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка. Письмове повідомлення було надано через 20 робочих днів з моменту дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для стягнення виплаченого відшкодування в порядку регресу відповідно до підпункту ґ) пункту 38.1.1. ст. 38, а також пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Усне повідомлення представника страхової компанії не є належним повідомленням про ДТП згідно приписів законодавства. Обов'язок щодо своєчасного повідомлення про ДТП покладено саме на страхувальника та водія забезпеченого транспортного засобу, винного у скоєнні ДТП, а не на інших учасників ДТП. Поважних причин несвоєчасного повідомлення про страховий випадок відповідачем не наведено.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, посилаючись на те, що в день вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме 20.05.2013 року відповідач повідомив про випадок представника ПрАТ "СК "Уніка", який при оформленні дорожньо-транспортної пригоди знаходився на місці пригоди. 22.05.2013 року водій транспортного засобу, причетний до дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3, повідомив письмово про настання страхового випадку ПрАТ "СК "Уніка" та подав заяву про страхове відшкодування. Відповідач письмово повідомив страхову компанію 17.06.2013 року із запізненням у зв'язку із знаходженням на лікуванні. На думку відповідача, страхова компанія була своєчасно повідомлена про настання страхового випадку, мала можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, та вирішити питання про виплату страхового відшкодування.

Рішенням Ізмальського міськрайнного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що що цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу NISSAN Primastar д/н НОМЕР_1, а саме ОСОБА_2 застраховано ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" згідно полісу АЕ/0535679 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який було укладено 01.11.2012 року між позивачем та відповідачем.

20.05.2013 року на вулиці Червоноармійська в місті Ізмаїл Одеської області ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом NISSAN Primastar, д/н НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автомобілем RENAULT Laguna д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

Після ДТП 20.05.2013 року відповідач усно повідомив про випадок директора Генерального представництва ПрАТ СК "Уніка" в м. Ізмаїлі, який при оформленні дорожньо-транспортної пригоди знаходився на місці пригоди.

22.05.2013 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування.

ОСОБА_2 із письмовою заявою про настання страхового випадку звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" лише 17.06.2013 року.

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля RENAULT Laguna д/н НОМЕР_2 нанесені матеріальні збитки на загальну суму 43293,49грн., що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження за №1820 від 15.07.2013 року.

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.10.2013 року по справі №500/5826/13-к відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП.

На підставі зібраних документів, заяви ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування від 22.05.2013 року та страхового акту №00118898 від 11.12.2013 року ПрАТ "СК "УНІКА" виплачено страхове відшкодування на загальну суму 21893,49 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №046460 від 30.12.2013 року. Добровільно повернути виплачену суму відповідач відмовився.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктами 5 ч.1 ст.989 ЦК України та ст.21 Закону України "Про страхування" визначено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема, повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Згідно із ч.2 ст.999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (ст.33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (ст.38) визначені Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" N 1961-IV від 01.07.2004р.

Згідно із підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 07.08.2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Однак, із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, письмового повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону N 1961-IV України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Однак, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції з 18 вересня 2011), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено з уточненням як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, письмове повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Суд першої інстанції зазначив, що проходження амбулаторного лікування не може вважатися поважною причиною невиконання обов'язку щодо невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмового повідомлення страховика повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Не є належним повідомленням страхової компанії про страховий випадок й усне повідомлення директора Генерального представництва ПрАТ СК "Уніка" в м.Ізмаїлі, з огляду на те, що статтею 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено обов'язок саме письмового невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду.

Вказана вище позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеної у справі № 6-1цс14 у Постанові від 12.02.2014р., використання якої у судовій практиці є обов'язковою згідно вимогам ст.360-7 ЦПК України.

Колегія погоджується з зазначеними висновком суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі про усне повідомлення ОСОБА_2 страховика про дорожньо-транспортну пригоду та звернення з письмовою заявою ОСОБА_3 до страховика є належним повідомленням позивача про настання страхового випадку є помилковим, оскільки суд першої інстанції правомірно зазначив, що статтею 38 Закону пердбачено право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду та зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеної у справі № 6-1цс14 у Постанові від 12.02.2014р., використання якої у судовій практиці є обов'язковою згідно вимогам ст.360-7 ЦПК України.

Зазначення в апеляційній скарзі, що після ДТП відповідач знаходився на амбулаторному лікуванні, а тому з поважної причини своєчасно письмово не повідомив позивача про настання страхового випадку, є помилковим, оскільки відповідно до наданих відповідачем доказів він знаходився на амбулаторному лікуванні лише один день, а саме 21.05.2014 року. Крім того само по собі знаходження на амбулаторному лікуванні не свідчить про неможливість своєчасного письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку.

На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п. 1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Ізмальського міськрайнного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О. А. Ступаков

В. А. Станкевич

О. Д. Варикаша