Ухвала суду № 43730365, 08.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2825/15

Головуючий у першій інстанції: Єршова Л. С.

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, Комлевої О.С.,

при секретарі: Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Одеський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про виділення в натурі частки квартири та нежитлового приміщення зі спільної часткової власності співвласників, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИЛА:

До суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про поділ 4-кімнатної квартири разом з горищним приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками і виділення ОСОБА_4 в натурі у власність таку його частку - 647/2000 частки квартири та1\2 частки горищного приміщення із спільної часткової власності нерухомого майна.

В подальшому позивач подав до суду уточнення до позовної заяви (а.с. 97), в якому, окрім вищевказаної, заявив вимогу про визнання за ним права на 1\2 частку квартири АДРЕСА_2, що належить на праві спільної сумісної власності, та стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами у шлюбі було набуто наступне майно: 647/1000 частин квартири під АДРЕСА_1, горищне приміщення, загальною площею 60,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке приєднується до частини квартири під АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_2. Між позивачем та відповідачем виник спір про порядок користування і володіння нерухомим майном, що і стало приводом для звернення до суду.

До участі у справі судом було залучено третіх осіб - Одеський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 (а.с. 65-67) про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2, придбану на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 грудня 2005 року державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори за номером в реєстрі №3-4636, зареєстрованого в КП "ОМБТІ та РОН" за реєстраційним номером 11265104, номер запису 99, в книзі 589пр-4, визнання за ОСОБА_3 право власності на1\2 частину коштів на банківських рахунках в Публічному акціонерному товаристві "МАРФІН БАНК", Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк "Південний", Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", Публічному акціонерному товаристві "Імексбанк", відкритих на ім'я ОСОБА_4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_2, на думку позивачки ОСОБА_3 є її особистою власністю, оскільки придбана за її особисті кошти, отримані від продажу квартири, що була їй подарована, але відповідач це не визнає. Також в обґрунтування свого позову ОСОБА_3 зазначила, що відповідач має рахунки в банках, які є спільною сумісною власністю подружжя, тому вона просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину цих рахунків.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідачка у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила суд задовольнити зустрічний позов.

Представник Одеського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді підтримала зустрічний позов ОСОБА_3 та просила суд його задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_4 просила відмовити.

Представник Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 129).

Рішенням суду позов ОСОБА_4 задоволено частково, у позові ОСОБА_3 відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_3 принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду частково скасувати, постановити нове, яким задовольнити її позов, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі 2/1522/8187/11 (набрало чинності 02.11.11 року, а.с. 17), розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який був зареєстрований 25.07.1997 року 1-им Малиновським відділом державної РАЦС Одеського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис в книзі реєстрації актів про одруження №384.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.06.1998 року (а.с. 36-37) ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 купили в рівних частках кожний 647/1000 частин квартири під АДРЕСА_1, що складається в цілому з чотирьох кімнат, загальною площею 92,9 кв.м., у тому числі житловою 63,9 кв.м. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М., зареєстровано в реєстрі за №996.

Право власності на вказану квартиру 24.06.1998 року зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 647/2000 часток за кожним.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.08.2001 року (а.с. 38-38а) Зазибо Борис Васильович, діючий від імені Одеської міської ради народних депутатів на підставі доручення, продав, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 купили майно комунальної власності у вигляді горищного приміщення, загальною площею 60,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке приєднується до частини квартири під АДРЕСА_1. Продавець продав, а покупці купили об'єкт купівлі-продажу на підставі розпорядження Жовтневої адміністрації м. Одеси №803 від 17.08.2001 року.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Могілевською Т.П., зареєстровано в реєстрі за №6477. Право власності на вказану квартиру 24.06.1998 року зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до листа КП "ОМБТІ та РОН" від 01.03.2012 року №333772.63.12 (а.с. 8) з 31.08.2001 року і станом на 01.03.2012 року в КП "ОМБТІ та РОН" 1\2 частки горищного приміщення пл.. 60,1 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_4.

Відповідно до договору дарування від 20 липня 2005 року (а.с. 68-69) ОСОБА_10 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар належну дарувальнику квартиру за АДРЕСА_3, яка складається у цілому з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень, загальною площею - 34,6 кв.м., в тому числі житловою площею - 17,6 кв.м. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловою В.А., зареєстровано в реєстрі за №4404.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.08.2005 року (а.с. 248) ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_12 купила квартиру АДРЕСА_3, яка в цілому складається з однієї кімнати, загальною площею 34,6 кв.м., в тому числі житловою - 17,6 кв.м.

Продаж вчинено за 23700,00 грн. Зазначений договір посвідчено державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Сімаченко С.Л., зареєстровано в реєстрі за №5-1537.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.12.2005 року (а.с. 177-178) ОСОБА_14 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_2, яка в цілому складається з однієї жилої кімнати, жилою площею - 16,2 кв.м., загальною площею - 20,1 кв.м. Продаж здійснено за 107500 гривень, що еквівалентно 21500 доларів США. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масловою М.В., зареєстровано в реєстрі за №3-4636. Право власності на вказану квартиру 22.12.2005 року зареєстровано за ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 177).

Судом по справі призначалась будівельно-технічна експертиза. Відповідно до висновку експерта 31192 від 14.05.2014 року (а.с. 196-214) розділити нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 в натурі між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (по 1\2 частки кожному), у склад якої міг би увійти необхідний склад приміщень (жилих та підсобних), з забезпеченням самостійного входу (виходу) з додержанням будівельних норм та правил, технічно не уявляється можливим. Розділити нерухоме майно - горище, площею 60,1 кв.м. по АДРЕСА_1 в натурі між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (по 1\2 частки кожному) з забезпеченням самостійного входу (виходу) з додержанням будівельних норм та правил, технічно не уявляється можливим. Ринкова вартість 1\2 частки кожного з співвласників квартири АДРЕСА_4 становить в діапазоні 23211,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату оцінки складає 269104,00 грн., ринкова вартість 1\2 частки кожного з співвласників горищного приміщення в будинку АДРЕСА_1 становить в діапазоні 11029 доларів США, що по курсу НБУ на дату оцінки складає 127868,00 грн., ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_2 складає в діапазоні 22150,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату оцінки складає 256803,00 грн.

За правилами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно з ст. 22 КпШС України, який діяв до 1 січня 2004 року, та був чинний на час купівлі-продажу сторонами квартири та горища по вул. Пушкінський, 57, у м. Одесі, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічна норма міститься і в СК України, чинному з 1 січня 2004 року (ст. 60), відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 22,23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України), ч. З ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 1 1 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи та беручи до уваги висновок експертизи, який виключає можливість реального поділу спірних квартир, та те, що згода на отримання грошової компенсації не надавалась, грошова компенсація відповідно до часток майна на депозит суду не вносилась, суд зробив правильний висновок, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, та горище за вказаною адресою, залишаються у спільній частковій власності сторін, а у вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ 4-кімнатної квартири разом з горищним приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками шляхом виділення ОСОБА_4 в натурі у власність таку його частку - 647/2000 частки квартири та 1/2 частки горищного приміщення із спільної часткової власності нерухомого майна, слід відмовити. З цих же підстав суд правильно відмовив і у задоволенні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації за його частку в квартирі АДРЕСА_2.

Щодо вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, то вони підлягали задоволенню шляхом виділення у власність ОСОБА_4 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею кв.м, житловою площею 16,2 кв.м.; виділення у власність ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 20,1 кв.м, житловою площею кв.м., оскільки зазначена квартира була придбана сторонами під час перебування у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (а.с. 65-67) про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, за кошти, які належали їй йому особисто (ч. 1 ст. 57 СК України).

Суд врахував, що квартира за АДРЕСА_3, подарована ОСОБА_3, була подальшому нею продана у серпні 2005 року за 23700 грн., а квартира АДРЕСА_2 була ОСОБА_3 придбана у грудні 2005 року за 107500,00 грн. Тобто з моменту продажу подарованої квартири пройшло чотири місяці, та нова квартира придбана за суму, що більш, ніж в чотири рази перевищує суму, отриману від продажу подарованої квартири.

Крім того, сам по собі продаж подарованої квартири не свідчить про те, що кошти від продажу було використано на купівлю іншої нерухомості в період шлюбу.

Також суд обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину коштів на банківських рахунках в Публічному акціонерному товаристві "МАРФІН БАНК", Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк "Південний", Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", Публічному акціонерному товаристві "Імексбанк", відкритих на ім'я ОСОБА_4, за їх недоведеністю, оскільки інформація про наявність таких рахунків жодним доказом не підтверджена. При цьому, вказані банки, на виконання ухвали про витребування доказів, надали до суду інформацію, про відсутність рахунків відкритих на ім'я ОСОБА_4.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових та належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді: О.Г. Журавльов

О.С. Комлева