Рішення № 43729070, 17.04.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5594/14 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/783/2731/15 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 76

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Щербая В.П.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання недійсним шлюбного договору, -

ВСТАНОВИЛА:

11 серпня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому на підставі ч.ч.1,5 ст.203, ст.215 ЦК України просив визнати недійсним шлюбний договір від 21 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Дякович М.М., зареєстрований в реєстрі за №50.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними п.п. 2.3, 4.1, 4.2 шлюбного договору від 21 травня 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстрований в реєстрі за №50.

Стягнуто із ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 по 121,80 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3посилається на те, що позивач не довів, що оспорюваний правочин (шлюбний договір від 21 травня 2014 року) не спрямований на реальне настання обумовлених у ньому правових наслідків. Шлюбний договір є повністю виконаний сторонами і не містить дефектів волі, змісту, форми та суб'єкта.

Відповідно до умов оспорюваного шлюбного договору, частина майна, а саме 7/10 частки у житловому будинку, загальною площею 276,85 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 є особистою власністю ОСОБА_6, що також підтверджує волевиявлення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 саме на врегулювання майнових відносин подружжя.

Апелянт зазначає, що сторони шлюбного договору домовилися не про передачу права власності на майно від одного з подружжя іншому, а про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу положень ст.60 СК України.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилається на те, що суд в мотивувальній частині рішення дійшов правильного висновку, що оскаржуваний шлюбний договір спрямований не на реальне настання правових наслідків, а на ухилення від виконання рішення суду. У той же час, п.п. 2.4, 2.5, 3.1, 3.2 шлюбного договору суд залишив чинними, хоча вони також визначають правовий режим майна подружжя, при тому що позивач просив визнати недійсним шлюбний договір в цілому.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 лютого 2015 року скасувати в частині вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 слід відхилити, апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 лютого 2015 року скасувати частково на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Судом та матеріалами справи установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 1991 року, що стверджується копією свідоцтва НОМЕР_1 від 09.11.1991 року відділу запису актів громадянського стану виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів, актовий запис №3724.

У період шлюбу ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 15 червня 1998 року, посвідченого державним нотаріусом четвертої Львівської нотаріальної контори - ОСОБА_8, придбала у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2.

Також під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 - ОСОБА_2 придбала легковий автомобіль "Land Rover" 2008 року випуску, який зареєструвала на себе.

Ще до укладення шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_6 набув у власність 7/10 частки у житловому будинку, загальною площею 276,85 кв.м., житловою - 74,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2013 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 01 квітня 2011 року в сумі 281 575 гривень, інфляційні нарахування в сумі 281,58 грн., 3% річних в сумі 5269,68 грн. та судові витрати, а всього - 290 020,05 гривень, про що було видано відповідні виконавчі листи.

На підставі указаних виконавчих листів 24 травня 2013 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Хамуляком М.М. було відкрито виконавче провадження №38069682.

Також встановлено, що на той час, у провадженні Залізничного ВДВС ЛМУЮ перебували ще інші виконавчі провадження, де боржником був ОСОБА_6, зокрема:

виконавче провадження №36175724 за виконавчим листом №2-2261/2011, виданим Залізничним районним судом м. Львова від 16 січня 2010 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 - 245 125,13 гривень;

виконавче провадження №38069443 за виконавчим листом №462/435/13-ц, виданим Залізничним районним судом м. Львова від 12 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 113 686,41 гривень;

виконавче провадження №38288441 за постановою №ЛВ 14570, виданою УПФУ у Личаківському районі м. Львова від 06 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_6 3400 гривень;

виконавче провадження №39532772 за виконавчим листом №462/3823/13-ц, виданим Залізничним районним судом м. Львова від 06 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 105934,31 гривень.

Копією облікової картки №40288187 стверджується, що станом на березень 2014 року загальна сума заборгованості ОСОБА_6 за зведеним виконавчим провадженням становила 958 881,09 гривень (а.с.9-10).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 грудня 2013 року залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 червня 2014 року задоволено подання державного виконавця про визначення частки ОСОБА_6 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_12 та визначено, що ОСОБА_6 належить 1/2 частки у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, а також 1/2 частки у легковому автомобілі "Land Rover", 2008 року випуску (а.с.11-13, 14-17).

У той же час, 21 травня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюбний договір у якому визначили особливості правового режиму окремих видів майна, зокрема про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 СК України і вважати його особистою власністю кожного із них.

Так, у п.2.3. сторони зазначили, що майно, придбане (набуте) кожним з подружжя під час шлюбу ( у тому числі до моменту укладення цього договору), належить як під час шлюбу, так і у випадку його розірвання на праві особистої приватної власності тому, ким це майно було придбане, або на кого воно будо зареєстроване чи оформлене;

П.2.4 - банківські вклади, зроблені одним з подружжя під час шлюбу, а також відсотки по них є власністю того з подружжя, на ім'я якого вони зроблені, як під час шлюбу, так і у випадку його розірвання;

П.2.5. частки в статутному капіталі, майні, комерційних підприємств, придбаних одним з подружжя під час шлюбу, а також доходи від діяльності комерційних підприємств є власністю того з подружжя, на ім'я якого вони придбані або оформлені, як під час шлюбу так і у випадку його розірвання.

П.3.1. кожний з подружжя вправі укладати правочини стосовно належного йому рухомого або нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване на його ім'я, без згоди іншого з подружжя;

П.3.2. кожний з подружжя вправі укладати правочини стосовно придбання майна без згоди іншого з подружжя.

П.4.1. кожний з подружжя несе відповідальність по прийнятих на себе зобов'язаннях перед кредиторами в межах належного йому майна. При недостатності цього майна кредитор не вправі звертати стягнення на майно іншого подружжя;

П.4.2. кожний з подружжя не несе відповідальності по фінансових зобов'язаннях іншого з подружжя ні перед фізичними, ні перед юридичними особами. По зобов'язаннях одного з подружжя стягнення може бути звернено лише на його особисте майно.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

В силу ч.2 ст.97 СК України при укладенні шлюбного договору сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього кодексу і вважати його особистою приватною власністю кожного з них, однак, на підставі шлюбного договору неможливий перехід до одного з подружжя права власності на нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

За змістом ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, встановлення у шлюбному договорі від 21 травня 2014 року правового режиму майна ОСОБА_2 та ОСОБА_6 при наявності виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та інших стягувачів на загальну суму 958 881,09 гривень спрямований не на реальне настання правових наслідків, а з іншою завідомо неправомірною метою, в даному випадку укладення шлюбного договору спрямоване на ухилення відповідача ОСОБА_6 від виконання рішення суду про стягнення на користь позивача ОСОБА_4 боргу, чим порушуються права останнього.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в ухвалах від 23 квітня 2007 року, 15 лютого 2012 року (а.с.54-55, 58-61) та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року при розгляді зазначених питань(а.с.62-64)

Тому необґрунтованими є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що шлюбний договір від 21 травня 2014 року спрямований на реальне настання обумовлених у ньому правових наслідків.

З тих підстав не підлягає до задоволення апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення дійшов правильного висновку, про недійсність п.2.3, 4.1, 4.2. шлюбного договору, однак не звернув уваги на п.п.2.4 (правовий режим банківських вкладів), 2.5 (правовий режим частки у статутному капіталі), 3.1., 3.2 (право укладати правочини з приводу належного майна без згоди іншого подружжя та право стосовно придбання майна без згоди іншого подружжя) зазначеного договору, які також не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а на ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 боргу.

З тих підстав обґрунтованими є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4- ОСОБА_5 про необхідність визнання недійсними п.п.2.4, 3.1., 3.2 шлюбного договору від 21 травня 2014 року на підставі ч.ч.1,5 ст.203, ст.215 ЦК України.

Інші умови шлюбного договору від 21 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за своїм змістом не суперечать вимогам закону, вони не можуть свідчити на ухилення ОСОБА_6 від виконання рішення суду про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_4 і ними не порушується права останнього. Тому не має підстав визнавати цей договір недійсним в цілому.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підлягає до задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 лютого 2015 року скасуванню частково з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 лютого 2015 року скасувати частково.

Визнати недійсними п.п. 2.4, 2.5, 3.1., 3.2 шлюбного договору від 21 травня 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М. та зареєстрований в реєстрі за №50.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.