Ухвала суду № 43728603, 21.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/2373/15 Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф. Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" про витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення безпідставно отриманих грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 24.04.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір відповідно до умов якого ним був отриманий кредит зі сплатою відсотків та кінцевим терміном повернення 24.04.2013 року. На виконання забезпечення зобов'язань 24.04.2008 року між сторонами також було укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки МАЗ 54323, 1991 року випуску, вартістю 31815 грн.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань з його боку за кредитним договором за актами прийому від 11.01.2010 року відповідачем був прийнятий зазначений автомобіль з напівпричепом з правовстановлюючими документами для подальшої їх реалізації за ринковою вартістю в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2010 року зазначений кредитний договір було розірвано та з нього стягнуто 93391 грн. 30 коп. у рахунок погашення заборгованості за цим договором.

Вважає, що з ухваленням вказаного рішення суду договір застави припинив свою дію, а тому відповідач повинен був повернути йому предмет застави, а рішення суду повинно виконуватись на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця Заводського ВДВС від 11.08.2010 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на належне йому рухоме майно в межах стягнутої з нього суми за рішенням суду.

Однак, з травня 2010 року з його карткового рахунку, відкритого у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" для отримання нарахованої заробітної плати, стягувались грошові кошти.

15.04.2011 року державним виконавцем була постановлена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, припинено арешт майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення суду. При цьому ніякої постанови про звернення стягнення на його заробітну плату постановлено не було.

Таким чином, відповідач безпідставно утримав з його зарплатних карток 35136 грн. 64 коп.

Неодноразові його звернення до відповідача з вказаних обставин залишились без задоволення і тільки 20.10.2013 року він отримав відповідь про те, що зазначені списання його коштів проводились згідно умов кредитування.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд витребувати у відповідача автомобіль марки МАЗ 54323, 1191 року випуску та напівпричеп бортовий і правовстановлюючі документи на зазначене рухоме майно.

Визнати неправомірними дії відповідача щодо стягнення з заробітної плати грошових коштів та зобов'язати його припинити стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.04.2008 року. Стягнути з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на його користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 35136 грн. 64 коп. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо договірного списання коштів з заробітної картки ОСОБА_3 на погашення заборгованості за кредитним договором від 24.04.2008 року після його розірвання.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 35136 грн. 64 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 351 грн. 36 коп.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду в частині витребування рухомого майна постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду у зазначеній частині скасувати та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити.

У апеляційній скарзі представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" - Шуліка А.В. зазначає, що рішення суду в частині стягнення коштів постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду у зазначеній частині скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2014 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват банк" відхилено, рішення Ленінського районного суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.02.2015 року касаційна скарга ПАТ КБ " ПриватБанк" задоволена частково, а касаційна скарга ОСОБА_3 відхилена. Ухвала апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2014 року в частині позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ " Приват Банк" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів скасована, справа в цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що договірне списання грошових коштів на погашення кредиту із його заробітних карток, починаючи з 25 травня 2010 року здійснюється банком неправомірно, тому стягнуті грошові кошти в розмірі 35136 грн. 64 коп. підлягають поверненню позивачу.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 24.04.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 14.14831 відповідно до умов якого позивачем був отриманий кредит зі сплатою відсотків та кінцевим терміном повернення 24.04.2013 року. На виконання забезпечення зобов'язань 24.04.2008 року між сторонами також було укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки МАЗ 54323, 1991 року випуску, вартістю 31815 грн.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором за актами прийому від 11.01.2010 року відповідачем був прийнятий зазначений автомобіль з напівпричепом з правовстановлюючими документами для подальшої їх реалізації за ринковою вартістю в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2010 року зазначений кредитний договір було розірвано та з позивача стягнуто 93391 грн. 30 коп. у рахунок погашення заборгованості за цим договором.

Зазначений вище автомобіль та напівпричеп були реалізовані банком, а виручені кошти в розмірі 14434 .00 грн. та 9 999.96 грн., а всього в розмірі 24 433.96 грн. направлені на погашення заборгованості за кредитним договором від 24 квітня 2008 року.

З матеріалів справи вбачається що згідно з випискою за заробітною карткою ОСОБА_3, термін дії якої до жовтня 2015 року і яка станом на час розгляду справи закрита, за період з 02 березня 2010 року до 21 листопада 2013 року банком було здійснено договірне списання грошових коштів на загальну суму в розмірі 36636 грн. 30 коп. Вказана сума була спрямована на погашення заборгованості за двома кредитними договорами: № 14.14831 від 24 квітня 2008 року - 18069 грн. 47 коп.. та за договором № SAVDN 34000020524905 від 6 березня 2008 року, укладеним між сторонами з встановленим кредитним лімітом 8 тис грн.. та зі строком дії до березня 2011 року - 18556 грн. 83 коп.

Пунктом 2.2.6 кредитної угоди 14.14831 від 24.04.2008 року передбачено, що позичальник доручає Банку списувати грошові кошти з своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов"язань по погашенню кредиту, а також відсотків за його використання.

Згідно з п. 4.6 Умов та Правил надання банківських послуг, з якими позивач був ознайомлений і погодився їх виконувати, позичальник доручає банку здійснювати списання коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання коштів з картрахунків у випадку настання строків платежів по інших договорах клієнтів у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання) в межах платіжного ліміту картрахунку.

Також пп. 1.1.3.1.6, 1.1.3.2.11 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що клієнт доручає банку здійснювати списання коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання термінів платежів по інших договорах клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунку. Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України \іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта у розмірі , еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті\національній валюті України за договором і покупку\продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Таким чином, між сторонами на підставі вказаних договорів ( правочинів) склалися правовідносини з взаємопов"язаними правами та обов"язками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ПАТ КБ " Приват Банк" не мав права здійснювати договірне списання по тій причині, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2010 року кредитну угоду № 14.14831 від 24.04.2008 року було розірвано, а п.2.2.6 цього договору також припинив свою дію.

Натомість, виходячи з характеру спірних правовідносин та змісту норм ст. ст. 598-599, 653 ЦК України слід розрізняти поняття "розірвання договору" і " припинення зобов"язання\договору) .

При цьому розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення і дії договору включно до моменту його розірвання, а також зберігає в дії окремі його умови щодо зобов"язань сторін.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 528 ЦК України зоов"язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах. встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов"язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України .

Відповідно до пункту 7.1 кредитної угоди № 14.14831 від 24.04.2008 року та п. 5.1 договору про видачу траншу № 14.14831/1 від 25.04.2008 року передбачено, що угода діє до повного виконання зобов"язань позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, неустойки за цією угодою і договором про видачу траншів.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2010 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" була дійсно стягнута заборгованість за кредитним договором № 14.14831 від 24.04.2008 року в розмірі 93391 грн. 30 коп та було розірвана зазначений кредитний договір, і з цього часу ПАТ КБ "Приватбанк" не нараховував проценти за користування кредитом, сума зобов"язання стала фіксованою, але зобов"язання за договором на момент розірвання договору підлягає виконанню в повному обсязі відповідно до ухваленого судом рішення.

Пункт 2.2.6 кредитної угоди № 14.14831 від 24.04.2008 року стосується саме виконання зобов"язання і є діючим до теперішнього часу, оскільки зобов"язання на момент ухвалення рішення не виконане

Стаття. 559 ЦК України передбачає, що зобов"язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Проте суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України зазначених вище норм матеріального права не врахував, не надав належної оцінки доводам ПАТ КБ " Приват Банк" та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення з ПАТ КБ "Приват Банк" безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 35136 грн. 64 коп., а відтак і судових витрат в розмірі 351 грн. 36 коп., тому рішення суду в цій частині не можна вважати законним і обґрунтованим, отже, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2014 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про витребування в ПАТ КБ "Приват Банк" автомобіля марки МАЗ 54323, 1191 року випуску, напівпричепа бортового і правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2014 року, а апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року Ухвала апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2014 року в цій частині залишена без змін, тому апеляційна скарга ОСОБА_3 не є предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки вже була відхилена ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2014 року, тобто скарга його вирішена.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 жовтня 2014 року у цій справі в частині задоволення позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку " Приват Банк" про визнання неправомірними дії публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" щодо договірного списання коштів із заробітної картки та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 35136 грн. 64 коп. та судових витрат в розмірі 351.36 грн. - скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: