Постанова № 4372485, 09.12.2008, Вугледарський міський суд Донецької області

м. Вугледар 09 грудня 2008 року.

Вугледарський міський суд Донецької області - місцевий адміністративний суд, в складі: головуючої - судді Биліни Т.І., при секретарі Соколовій Л.М., за участю представника відповідача Погребних О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової компенсації,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Вугледарського управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради про стягнення недоплаченої одноразової компенсації.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 14.08.2003 року він є інвалідом ІІІ групи, в наслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У відповідності до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. З питання виплати компенсації за ІІІ групу він звернувся до відповідача, однак компенсація виплачена в значно меншому розмірі - 189,60 грн. Посилаючись на те, що відповідач відмовляється виплатити компенсацію в повному обсязі, просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради неправомірними, стягнути на його користь недоотриману суму в розмірі 15560 грн. 40 коп. У відповідності до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Представник позивача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, в судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву, про розгляд справи у її відсутності. Просила задовольнити вимоги позивача в повному обсязі, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач порушуючи його права, діяв в супереч основних положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Конституції України.

У судовому засіданні представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради, Погребних О.В., діюча на підставі довіреності, позов не визнала з тих підстав, що позивачу виплачена компенсація за ІІІ групу інвалідності у розмірі 189,60 грн. згідно постанови Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена одноразова компенсаціях у разі встановлення інвалідності ІІІ групи у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, однак, згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування закону провадиться, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, тому представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги, викладені в позові, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що позивач є інвалідом ІІІ групи - учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, одноразова компенсація особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і стали інвалідами ІІІ групи, виплачується одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення, позивачу 24.09.2008 року призначена і виплачена одноразова компенсація в зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

У вересні 2008 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою з питання виплати йому суми одноразовою компенсацією за ІІІ групу інвалідності, у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на що 07.10.2008 року отримав відмову.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог про виплату недоотриманої одноразової компенсації, у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач посилався на постанову Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1996р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак, погодитися з позицією відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради, не можна, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Koнституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного захисту, Верховна Рада України внесла доповнення до ст. 71 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 05.10.2006 р.)

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Усталення і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції „Про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

На підставі вище викладеного суд вважає, що дії відповідача по виплаті одноразової компенсації у разі встановлення інвалідності ІІІ групи у розмірах, які не відповідають вимогам ст. 48 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є такими, що порушують конституційні права позивача на належний соціальний захист.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У Статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально - економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний суд вже неодноразово висловлював у своїх рішеннях у справах щодо пільг, компенсацій, гарантій.

Згідно положень Конституції України вбачається, що закон про Державний бюджет України, як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання і стосується виключно встановленням доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу України.

На підставі вище наведеного суд не може прийняти до уваги посилання відповідача, що статтею 62 Закону України „Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” зазначено, що роз'яснення порядку застосування закону проводиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади.

З урахуванням отриманої позивачем суми - 189,60 гривень та розміру мінімальної заробітної плати на час виплати йому частини одноразової компенсації - 525 грн.; - на користь позивача підлягає стягненню 15560,40 гривень (525 грн. х 30) - 189,60 грн.

 Таким чином, позов підлягає задоволенню зі стягненням на користь позивача грошових сум в розмірі 15560 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 40 коп.

Згідно п.7 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” органи соціального забезпечення звільнені від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись п.7 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, ст.ст. 98, 99, 158, 160-163 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради протиправними в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової компенсації за ІІІ групу інвалідності.

 Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по одноразовій компенсації у розмірі 15560 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 40 коп. з рахунку Управління праці та соціального захисту населення Вугледарської міської Ради № 35211018001525, ОКПО 25953362, МФО 834016, відкритого у Головному управлінні Державного казначейства України в Донецькій області, згідно КПКВ 2501250.

Заяву про апеляційне оскарження цієї постанови може бути подано до місцевого адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана в Апеляційний адміністративний суд через місцевий адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Вугледарського

міського суду Т.І.Биліна