Рішення № 43724679, 04.03.2015, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4227/14-ц

№ 2/207/149/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Погребняк Т.Ю.

при секретарі Скала А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики,

В С Т А Н О В И В :

11 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулась в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 145000 грн. 96 коп., відсотків за користування позикою в розмірі 326071 грн. 23 коп., суму інфляційних витрат в розмірі 19140 грн. 00 коп., а також судовий збір в сумі 3654 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що згідно розписки від 27.10.2012 року вона надала у борг ОСОБА_2 суму 145000 грн. на три місяці з нарахуванням відсотків за користування позикою в розмірі 10% від суми в місяць, що становить 120% річних. Відповідач прострочив виплату боргу з 28.01.2013 року по 10.10.2014 року. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 120% річних становить 490211 грн., з яких сума боргу 145000 грн. 00 коп., індекс інфляції 19140 грн. 00 коп., відсотки 326071 грн. 23 коп. Відповідач відмовляється в добровільному порядку сплачувати суму заборгованості, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом. Протягом судового розгляду 08.12.2014 року позивачкою ОСОБА_1 уточнено позовні вимоги і притягнуто у якості співвідповідача по справі ОСОБА_3, та збільшено розмір позовних вимог; відповідно в обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 виступала поручителем згідно розписки від 27.10.2012 року у зобов'язанні ОСОБА_2, за текстом розписки у разі неповернення суми боргу поручитель ОСОБА_3 зобов'язувалась продати належний їй будинок по АДРЕСА_1 та відшкодувати суму боргу, а у випадку неможливості розрахуватись з позивачкою вчасно - переоформити будинок на позивачку. Станом на 28.01.2013 року позичальник ОСОБА_2 борг не повернула, а поручитель ОСОБА_3 будинок не продала, не оформлювала його на позивачку, тому позивач просила стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 борг в сумі 490211 грн. 23 коп., з яких 145000 грн. тіло заборгованості, відсотки 326071 грн. 23 коп., інфляційні витрати 19140 грн. та судовий збір 3654 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлений позов у повному обсязі, пояснила, що і раніше давала відповідачам гроші у борг, стосунки були довірительні, вони повертали гроші, але на цей раз неодноразово пропонувала відповідачам повернути їй борг, але відповідачі ухиляються від виконання зобов'язань.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 повідомили, що були особисто присутніми при передачі коштів позивачкою відповідачці ОСОБА_2, також при укладенні угоди позики була присутньою мати відповідачки ОСОБА_3, котра зобов'язувалась у разі невиконання донько зобов'язання продати будинок по АДРЕСА_1 і повернути гроші, або переформити будинок на ОСОБА_1, також свідки підтвердили наявність своїх підписів у відповідній розписці від 27.10.2012 року.

Віповідач ОСОБА_3 у суді 11.12.2014 року отримала копію уточненої позовної заяви, її представник адвокат Стребіж А.О. ознайомилась з матеріалами справи, однак будь-яких заперечень або клопотань до суду від відповідача або представника не надходило.

В наданій суду письмовій заяві від 12.02.2015 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_7 уточнила позовні вимоги, пред`явивши їх знову лише до відповідача ОСОБА_2, і оскільки відповідач прострочив виплату боргу з 28.01.2013 року по 12.02.2015 року, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 27.10.2012 року в розмірі 587156 грн. 64 коп., яка складається з тіла заборгованості в розмірі 145000 грн. 00 коп., відсотків за користування позикою в розмірі 399961 грн. 64 коп., суми інфляційних витрат в розмірі 42195 грн. 00 коп.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримала позов згідно заяви про його уточнення від 12.02.2015 року, просила стягнути зазначену суму боргу з відповідача ОСОБА_2, пояснила, що позовні вимоги до ОСОБА_3 не підтримує. Просила суд постановити заочне рішення, оскільки відповідач ОСОБА_2 до суду жодного разу не з`явилась, її місце проживання на даний час стороні позивача невідомо, про місце, час та дату розгляду справи була сповіщена належним чином, в офіційному виданні газеті «Вісті Придніпров'я» № 16 (1611) розміщено оголошення про виклик відповідачки в судове засідання з зазначенням місця, дати та часу розгляду справи; наслідки ухвалення заочного рішення по справі роз`яснені у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, згідно довідки адресного бюро знята з рестрації з адреси по АДРЕСА_1 з виїздом до АР Крим (л.с.44), про місце, час та дату розгляду справи була сповіщена належним чином, в офіційному виданні газеті «Вісті Придніпров'я» № 16 (1611) розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання з зазначенням місця, дати та часу розгляду справи. Відповідач про поважні причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, тому суд вважає за можливе, згідно зі ст. 224 ЦПК України, розглянути позовні вимоги за її відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши у судовому засіданні позивачку, представника позивачки, свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст. 60 ч.4, 212 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно розписки від 27.10.2012 року (л.с. 77) позивачка ОСОБА_1 надала у борг ОСОБА_2 суму 145000 грн. на три місяці з нарахуванням відсотків за користування позикою в розмірі 10% від суми в місяць, що становить 120% річних. Відповідач прострочив виплату боргу з 28.01.2013 року по 12.02.2015 року. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 120% річних становить 587156 грн. 64 коп., і складається з тіла заборгованості в розмірі 145000 грн. 00 коп., відсотків за користування позикою в розмірі 399961 грн. 64 коп., суми інфляційних витрат в розмірі 42195 грн. 00 коп.

Відповідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором; якщо строк повернення боргу не визначений, кредитор має право заявити вимогу про його повернення у будь-який час, а боржник повинен сплатити суму боргу протягом місяця з дня заявлення вимоги; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів від суми позики, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ, у разі відсутності домовленості, проценти сплачуються щомісяця з дня повернення позики.

Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладаються у письмовій формі, обовязку нотаріального посвідчення договорів позики між фізичними особами законом не встановлено.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

У відповідності до ст. 545 ЦК України , прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі; якщо боржник видав кредитору на підтвердження зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення вказати на це у виданій ним розписці. Знаходження боргового документу у боржника посвідчує припинення зобов'язання і виконання ним свого обов'язку. При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити у розписці неможливість його повернення, боржник вправі затримати виконання.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася та сплати процентів. Договір укладено за добровільним волевиявленням сторін, що ними не оспорювалось у суді, і обставин, які б свідчили про невідповідність договору засадам добросовісності, розумності та справедливості, передбаченим ч.3 ст. 509 ЦК України, під час судового розгляду не встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходить з того, що оригінал боргового документу знаходиться у позивача та долучені судом за його клопотанням до матеріалів справи (л.с. 77-78), тому виходячи зі змісту ст. 545 ЦК України зобов'язання не може вважатись виконаним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики.

Керуючись ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені у справі судові витрати: судовий збір в сумі 3654 грн. 00 коп., що був останнім сплачений при зверненні до суду.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 509, 512-517, 526, 530, 533, 545, 629, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215, 224 - 228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору позики.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 27.10.2012 року в розмірі 587156 (п`ятсот вісімдесят сім тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 64 коп., яка складається з тіла заборгованості в розмірі 145000 грн. 00 коп., відсотків за користування позикою в розмірі 399961 грн. 64 коп., суми інфляційних витрат в розмірі 42195 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Погребняк Т.Ю.