Ухвала суду № 43724621, 23.04.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/13612/13-ц

Імям України Провадження № 2/200/1023/15

19 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Пеньківській А.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про стягнення середньої заробітної плати за період затримки з виконання рішення суду про поновлення на займаній посаді, стягнення компенсації частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2013 року звернувся до суду із позовом до відповідача ПАТ «Банк Форум» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2013 року по час фактичного поновлення на роботі 01 червня 2013 року у сумі 40384 гривні 26 копійок та відшкодувати моральну шкоду у сумі 10000 гривень (а.с. 1-4). Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2013 року позов задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 40384 гривні 26 копійок, моральну шкоду у сумі 1000 гривень, а всього стягнуто грошових коштів на суму 41384 гривні 26 копійок; рішення у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за один місяць у сумі 12179 гривень 38 копійок допущено до негайного виконання; вирішено питання про стягнення судових витрат (а.с. 23-24). Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року вказане рішення змінено у частині стягнення з відповідача судового збору (а.с. 89-90). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2014 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду (а.с. 116-118).

У ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги, прохаючи суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за період затримки виконання рішення суду про поновлення у займаній посаді у сумі 35256 гривень 10 копійок; стягнути компенсацію частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати у сумі 8898 гривень 64 копійки; відшкодувати моральну шкоду у сумі 10000 гривень; допустити негайне виконання рішення у частині присудження виплати позивачеві заробітної плати за один місяць; судові витрати віднести на рахунок відповідача (а.с. 134-136).

Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 22 жовтня 2014 року вказав, що поза увагою цих судів залишилися підстави позову і що вони одночасно повинні були вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При новому розгляді справи слід встановити дату набрання рішенням суду першої інстанції від 26 лютого 2013 року законної сили, зясувати строк затримки виконання рішення суду. Вважає, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2013 року набрало законної сили 12 березня 2013 року і саме з цієї дати відповідач мав можливість поновити його на роботі та на посаді. Однак, маючи таку можливість, наказ про поновлення виніс лише 29 травня 2013 року, вказавши, що він має приступити до роботи з 01 червня 2013 року. Таким чином, період затримки у поновленні на посаді становить 55 днів з 12 березня 2013 року по 01 червня 2013 року. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року, яке є не скасованим, встановлено розмір його середньоденної заробітної плати у сумі 641 гривня 02 копійки. Таким чином, борг відповідача перед ним за період затримки виконання рішення суду про поновлення у займаній посаді становить суму у 35256 гривень 10 копійок (641 гривня 02 копійки помножити на 55 днів).

Нормою ст. 34 Закону України «Про оплату праці» вставлено, що за порушення строків виплати заробітної плати провадиться компенсація її частини відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари та тарифи на послуги, у порядку, встановленому чинним законодавством України. Такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року. Згідно з п. 2 цього Порядку, компенсація провадиться у випадку затримання виплати грошових коштів на 1 рік і більше, за період з 01 січня 2001 року. Компенсація підлягає стягненню за час фактичного поновлення на роботі та посаді з 01 червня 2013 року і по дату звернення до суду з цією заявою. За його підрахунками, виходячи з індексу споживчих цін та інфляційних втрат, сума компенсації становить 8898 гривень 64 копійки (35256 гривень 10 копійок помножити на 25,24 % (приріст індексу споживчих цін).

Внаслідок неправомірних дій відповідача з порушення його права на працю та отримання заробітної плати, йому завдано моральної шкоди. Завдання шкоди полягає не тільки у порушенні його прав внаслідок порушення вимог закону при його звільненні, але і у тому, що у період звільнення він, не отримуючи заробітної плати, не мав можливості годувати свою дружину та трьох малолітніх дітей. Тому, спираючись на норми ст. 237-1 КЗпП України, прохає відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту позовної заяви. Обґрунтувати розмір відшкодування за завдану йому моральну шкоду у сумі 10000 гривень не зміг, пояснивши, що такий розмір визначив довільно.

Представник позивача також позов підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні поясненням позивача та тексту позовної заяви.

Представник відповідача позов не визнала, вважала безпідставним. Пояснила, що банком після набрання рішенням суду законної сили позивача негайно було поновлено на роботі та на посаді. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2013 року набрало законної сили після розгляду у апеляційному суді, тобто 21 травня 2013 року, тому банк був зобовязаний поновити ОСОБА_1 на роботі не пізніше цієї дати. У резолютивній частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2013 року не зазначено про негайне виконання у частині поновлення на роботі. На виконання цього рішення суду банк видав відповідний наказ. Таким чином, затримки з виконання рішення суду немає, а отже немає і підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за період часу до набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. Ні факт заподіяння моральної шкоди, ні її розмір, самим позивачем та його представником у суді не доведено. Тому, і у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім того, з 16 червня 2014 року прийнято рішення про ліквідацію банку, відкликано банківську ліцензію, і зараз цей процес триває. Згідно з вимогами ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час ліквідації банку, банк не несе жодних витрат, крім сплати податків і зборів. Тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи наданими ними письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу в.о. голови правління ПАТ «Банк Форум» № 37к/4 від 03 березня 2011 року, позивач прийнятий на посаду керуючого відділенням № 1400 Дніпропетровської дирекції ПАТ «Банк Форум» з 10 березня 2011 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом та з випробувальним терміном на три місяці (а.с. 5). Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2013 року наказ № 122к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника відділення № 1400 Дніпропетровської дирекції ПАТ «Банк Форум» від 03 липня 2012 року визнано недійсним, його поновлено на роботі, стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 105128 гривень 92 копійки, стягнуто на відшкодування моральної шкоди кошти у сумі 3000 гривень, вирішено питання про судові витрати (а.с. 6). Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року наведене рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська змінено у частині збільшення розміру стягнутих з відповідача грошових коштів за час вимушеного прогулу до 106409 гривень 32 копійок та у частині стягнутого судового збору, в іншій частині залишено без змін (а.с. 7-8). Наказом голови правління «Банк Форум» № 520к від 29 травня 2013 року, який видано на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2013 року, наказ про звільнення ОСОБА_1 від 03 липня 2012 року скасовано, його поновлено на посаді керуючого відділенням з 05 липня 2012 року, вказано, що до роботи він повинен приступити з 01 червня 2013 року (а.с. 9). В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року вказано про те, що рішення суду про поновлення позивача на роботі набрало законної сили 22 травня 2013 року і тому, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду не може бути стягнуто до набрання рішенням суду законної сили (а.с. 117).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, як за один рік. Згідно з вимогами ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці у заробітку за час затримки. Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації ним свого життя.

З наведених норм чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Як встановлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2013 року, яким позивача поновлено на роботі та на займаній посаді, набрало законної сили 22 травня 2013 року і тому, середній заробіток за час затримки з виконання цього рішення, не може бути стягнуто раніше цієї дати, тобто раніше моменту набрання ним законної сили. Враховуючи те, що рішення у частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню у відповідності до вимог ч. 5 ст. 235 КЗпП України підлягає негайному виконанню, незалежно від того, чи вказано про це у резолютивній частині судового рішення чи ні, з того, що відповідач поновив позивача на посаді, на підставі вказаного судового рішення, лише 01 червня 2013 року, стягненню з нього підлягає середній заробіток за цей час, який, за підрахунками суду, виходячи зі встановленої середньоденної заробітної плати позивача у 641 гривню 02 копійки, становить 7051 гривню 22 копійки. Також, на підставі вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», позивач має право на компенсацію втрати ним частини заробітку відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому чинним законодавством і реалізував своє право, звернувшись до суду. Розрахунок компенсації проведено ним на підставі нормативного акту Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, розмів інфляції взято із офіційного джерела інформації. Тому у суду немає підстав ставити під сумнів правильність розміру обрахованої компенсації.

Також суд вважає, що діями відповідача, який несвоєчасно виконав рішення суду, постановленого на захист трудових прав позивача, самостійно не сплатив позивачеві середнього заробітку за час затримки ним виконання рішення суду, не компенсував йому втрати частини його заробітку відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари та послуги, відповідачем створено таку ситуацію, яка вимагала від позивача додаткових зусиль для організації ним свого життя, а тому призвела до моральних страждань, які підлягають компенсації грошима. Однак, внаслідок неналежного обґрунтування позивачем розміру такої компенсації, суд приходить до висновку про те, що визначений ним розмір у 10000 гривень, враховуючи тривалість зусиль з організації свого життя та понесені при цьому моральні страждання, не є ні розумним, ні справедливим. З цих підстав він вважає розумним, справедливим і достатнім розмір компенсації за понесені позивачем моральні страждання у 1000 гривень, які і підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 47, 95, 115-117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 10-11, 15, 30, 60, 74-76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки з виконання рішення суду про поновлення на займаній посаді у сумі 7051 гривня 22 копійки, компенсацію частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати у сумі 8898 гривень 64 копійки, грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 гривень, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 16949 гривень 86 копійок.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк Форум» судовий збір у сумі 243 гривні 60 копійок на користь Держави.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії особами, що не брали участь у розгляді справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко