Рішення № 43724008, 16.04.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16462/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Мельник А. В.,

при секретарі - Якимчук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із зазначеним позовом в якому уточнивши позовні вимоги просила стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» (далі-відповідач) 64 732, 16 грн. заборгованість за договором № SAMNDNO1000738126369 від 30.09.20013 року, з яких: 50 698, 63 грн. - грошові кошти на депозитному рахунку; 12 658, 42 грн. - інфляційні втрати; 1 375, 11 грн. - три відсотки річних.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30.09.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір № SAMNDNO1000738126369 вклад «Стандарт на 6 місяців» (надалі - депозитний договір).

Відповідно до умов депозитного договору сума вкладу складає 50 000,00 грн. Строк вкладу 6 місяців з 30.09.2013 року по 30.03.2014 року (включно).

Згідно п. 4 депозитного договору дія договору припиняється з виплатою позивачу всієї суми вкладу разом з процентами, які належать до сплати відповідно до умов договору.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

29.03.2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій виявлено бажання вкладника повернути їй вклад, проте на цю вимогу, всупереч умовам договору відповідач 31.03.2014 року не повернув вклад.

Листом №20.1.0.0.0/7-20140425/3376 від 28.04.2014 року відповідач відмовив Позивачу в поверненні її грошових коштів з депозитного рахунку.

Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогою повернути вклад, проте відповідач відповідав відмовою.

Статтею 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Посилання Відповідача в своїх листах на ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не заслуговують на увагу, та є такими, що порушують законні права позивача, оскільки відповідно до інформації, що міститься у відкритому доступі, місцезнаходженням Відповідача є м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Оскільки депозитним договором визначено строк повернення депозитних коштів, а саме після 30.03.2014 року за заявою вкладника, то відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно з довідкою №34454682 від 12.05.2014 року на депозитному рахунку позивача наявні грошові кошти в розмірі 50 698,63 грн.

Державною службою статистики України визначено, що в квітні 2014 року індекс інфляції становив 103,3%, травні 2014 року - 103,8%, червні 2014 року - 101,0%,липні 2014 року - 100, 4%, серпень 2014 року - 100, 8%, вересень 2014 року - 102, 9 %, жовтень 2014 року - 102, 4%, листопад 2014 року -101, 9 %, грудень 2014 року -103, 0%, січень 2015 року - 103, 1 %, тобто інфляційні втрати за квітень 2014 року - січень 2015 року від неповернення вчасно депозиту становили - 12 658, 42 грн.

Розрахунок 3% річних: 50698,63 грн. х 3 х 330:365:100= 1 375, 11 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 64 732,17 грн., з яких:

50 698,63 грн. - грошові кошти на депозитному рахунку;

12 658, 42 грн. - інфляційні втрати;

1 375, 11 грн. - три відсотки річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 30.09.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір № SAMNDNO1000738126369 вклад «Стандарт на 6 місяців».

Відповідно до умов депозитного договору сума вкладу складає 50 000,00 грн. Строк вкладу 6 місяців з 30.09.2013 року по 30.03.2014 року (включно).

Згідно п. 4 депозитного договору дія договору припиняється з виплатою позивачу всієї суми вкладу разом з процентами, які належать до сплати відповідно до умов договору.

Статтею 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення,які встановлені договором.

29.03.2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій виявлено бажання вкладника повернути їй вклад, проте на цю вимогу, всупереч умовам договору відповідач 31.03.2014 року не повернув вклад.

Листом №20.1.0.0.0/7-20140425/3376 від 28.04.2014 року відповідач відмовив позивачу в поверненні її грошових коштів з депозитного рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки депозитним договором визначено строк повернення депозитних коштів, а саме після 30.03.2014 року за заявою вкладника, то відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч. 2. ст. 625 ЦК України).

Згідно з довідкою №34454682 від 12.05.2014 року на депозитному рахунку позивача наявні грошові кошти в розмірі 50 698,63 грн.

Державною службою статистики України визначено, що в квітні 2014 року індекс інфляції становив 103,3%, травні 2014 року - 103,8%, червні 2014 року - 101,0%,липні 2014 року - 100, 4%, серпень 2014 року - 100, 8%, вересень 2014 року - 102, 9 %, жовтень 2014 року - 102, 4%, листопад 2014 року -101, 9 %, грудень 2014 року -103, 0%, січень 2015 року - 103, 1 %, тобто інфляційні втрати за квітень 2014 року - січень 2015 року від неповернення вчасно депозиту становили - 12 658, 42 грн.

Розрахунок 3% річних: 50698,63 грн. х 3 х 330:365:100= 1 375, 11 грн.

Враховуючи вищевикладене, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 64 732,17 грн., з яких:

50 698,63 грн. - грошові кошти на депозитному рахунку;

12 658, 42 грн. - інфляційні втрати;

1 375, 11 грн. - три відсотки річних.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, з огляду на викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов про стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» 64 732, 16 грн. заборгованість за договором № SAMNDNO1000738126369 від 30.09.20013 року, з яких: 50 698, 63 грн. - грошові кошти на депозитному рахунку; 12 658, 42 грн. - інфляційні втрати; 1 375, 11 грн. - три відсотки річних є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд задовольняє позов з відповідача на користь держави підлягають стягненню 647 грн. 32 коп. у відшкодування судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 50698 грн 30 коп., інфляційні витрати в розмірі 12 658 грн 42 коп, три відсотки річних в розмірі 1375 грн 11 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) на користь держави 647 грн 32 коп у відшкодування судових витрат

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий