Ухвала суду № 43722869, 22.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/28/15 Головуючий у І інстанції Гончарук О.П.Провадження № 22-ц/780/2118/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 49 22.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,

за участі секретаря Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року позивач пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що 07 квітня 2006 року Іванківським районним судом Київської області було ухвалено рішення, про розірвання шлюбу між нею та відповідачем. Крім того вищевказаним рішенням на відповідача було покладено обов'язок сплачувати на користь позивача аліменти на двох неповнолітніх дітей.

Виконавчий лист, який було видано 07 квітня 2006 року, знаходився на виконанні у відділі державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції. Згідно з розрахунком державного виконавця державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції загальна сума заборгованості ОСОБА_3 по аліментах за 2011 року становить 43 631, 28 грн.

Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 43 631, 28 грн. пені за несвоєчасну сплату аліментів за 2011 рік.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодилась із таким висновком суду і оскаржила його в апеляційному порядку.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову послався на несплатоспроможність відповідача, хоча ця обставина, на думку позивача, була підставою лише для зменшення розміру пені, а не для відмови у її стягненні повністю.

На підставі викладеного позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2006 року рішенням Іванківського районного суду з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти в розмірі 30% заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 17 березня 2006 року і до їх повноліття на користь позивачки на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Постановою від 17 травня 2006 р. державним виконавцем державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції Київської області відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2-194/2006 виданого 07 квітня 2006 року (а.с. 4). З часу звернення до виконання виконавчого листа ОСОБА_3 щомісячно сплачував аліменти в розмірі 225 - 240 грн. ( а.с. 7).

Відповідно до довідку УПФУ в Іванківському районі від 11 липня 2014 року (а.с. 8), УПФУ щомісячно утримує з відповідача на користь позивача аліменти .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 196 ч. 1 СК України передбачено що лише при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки виконавчий лист знаходиться на виконанні в Управлінні Пенсійного фонду України у Іванківському районі, яке щомісячно перераховує на користь позивача аліменти на дитину із пенсії відповідача, відповідач не має інших видів доходу крім пенсії, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заборгованість по аліментам виникла не з вини позивача, що унеможливлює нарахування і стягнення з нього пені від суми заборгованості.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду виходячи із наступного.

Дійсно, законодавець пов'язує настання відповідальності за прострочення сплати аліментів у виді неустойки лише за наявності вини платника. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Виконавчий лист перебуває на виконанні в управлінні Пенсійного фонду України Іванківського району і ця установа щомісячно перераховує на адресу позивача аліменти. Та обставина, що перераховується менша сума аліментів, ніж зазначено у рішенні, внаслідок чого у відповідача виникає заборгованість зі сплати аліментів перед позивачем, не є підставою для стягнення з відповідача неустойки, оскільки в цьому відсутня його вина.

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а відповідно рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді