Ухвала суду № 43721935, 22.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/22371/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М. Провадження № 22-ц/773/716/15 Категорія: 81 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.,

при секретарі - Лимарі Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-СВ" на рішення та бездіяльність начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Мишленика Сергія Вікторовича, за апеляційною скаргою заявника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-СВ" на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2013 року боржник Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "РЕСУРС-СВ" звернулося до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.09.2013 року ним було подано заяву начальнику Головного управління юстиції у Волинській області Оксенчуку І.В. про здійснення перевірки законності виконавчого провадження № 39350185 на підставі виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області № 161/5973/13-ц від 13.08.2013 року про стягнення заборгованості з ТзОВ "РЕСУРС-СВ", ОСОБА_1 на користь ПП»Безпека-Центр». В заяві боржник просив здійснити перевірку шляхом винесення відповідної постанови із зупиненням виконавчого провадження. Боржник вважав, що державний виконавець в ході виконавчого провадження вчинив ряд порушень вимог закону «Про виконавче провадження», тому просив притягнути його до дисциплінарної відповідальності за наслідками перевірки.

Однак начальником УДВС ГУЮ у Волинській області С.В. Мишлеником дана відповідь, в якій роз'яснено про право заявника звернутися до суду за захистом його порушеного права, посилаючись на ч.2 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2014 року в задоволенні скарги ТзОВ "РЕСУРС-СВ" відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, заявник ТзОВ "РЕСУРС-СВ" подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вона є незаконною та необгрунтованою через неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення зазначеного питання. У зв'язку з викладеним просить скасувати ухвалу суду і передати питання на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Сторони в судове засідання до апеляційного суду не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, зокрема, судовий виклик вручено рекомендованим листом уповноваженому представнику ТзОВ "РЕСУРС-СВ" Трошкіну С.А., що повністю відповідає нормам ч.5 ст.76 ЦПК України, якою передбачено, що вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги ТОВ "РЕСУРС-СВ", суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" право боржника на оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця визначено виключно в судовому порядку, тоді як у даному випадку боржник звернувся до начальника УДВС ГУЮ у Волинській області з вимогою про проведення перевірки за фактами порушення закону державним виконавцем.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що узгоджуються із нормами матеріального та процесуального права, які регулюють розгляд зазначеного питання.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як встановлено судом, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції перебуває виконавчий лист № 161/5973/13-ц, виданий Луцьким міськрайонним судом на виконання рішення цього ж суду про стягнення в солідарному порядку з ТОВ "РЕСУРС-СВ", ОСОБА_1 на користь ПП "Безпека-Центр" 3% річних в сумі 3634 грн. 42 коп., 13068 грн. 25 коп. пені та 33560 грн. штрафу.

15 серпня 2013 року старшим державним виконавцем Трибухом Ю.А. відкрито виконавче провадження № 39350185 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа, в якому боржником за виконавчим документом є ТОВ "РЕСУРС-СВ" (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що рішення в добровільному порядку боржником виконане не було, 22 серпня 2013 року цим же державним виконавцем накладено арешт на майно боржника та оголошено про заборону його відчуження у межах суми звернення в розмірі 50514 грн. 17 коп. (а.с. 11 зворот).

14 вересня 2013 року, вважаючи дані дії державного виконавця незаконними, заявником на адресу начальника Головного управління юстиції у Волинській області Оксенчука І.В. подано заяву про здійснення перевірки законності вищезгаданого виконавчого провадження.

Зі змісту скарги та апеляційної скарги слідує, що заявник фактично просить визнати незаконними дії та бездіяльність начальника УДВС ГУЮ у Волинській області, вважаючи, що вони не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається із матеріалів справи, на вказану скаргу начальником УДВС ГУЮ у Волинській області 03 жовтня 2013 року надано відповідь, за змістом якої в задоволенні вищезгаданої заяви відмовлено з підстав, передбачених ч. 2 ст. 82 Закону, та роз'яснено право на оскарження дій державного виконавця виключно у судовому порядку (а.с. 25).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Системний аналіз ч. ч. 6, 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" дає право дійти висновку, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Відповідно до ч.ч 1, 2, 3 ст. 83 Закону контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ, винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно зі ст.86 Закону України «Про виконавче провадження» посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 цього Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Отже, даною статтею визначено вичерпний перелік підстав для проведення перевірки та осіб, які можуть її ініціювати. До них не належить заява, подана боржником.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (частина друга статті 82 Закону про виконавче провадження).

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права колегією суддів не береться до уваги з огляду на таке.

Враховуючи те, що апелянтом було подано скаргу на дії начальника УДВС ГУЮ у Волинській області Мишленика С.В. щодо здійснення перевірки законності виконавчого провадження, то дана скарга підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ, у відповідності до ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 386 ЦПК скарга розглядається у десятиденний строк в судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» згідно зі статтею 26 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Встановлений у частині першій статті 386 ЦПК десятиденний строк розгляду справи за скаргою на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС відповідно до загальних правил ЦПК обчислюється з дня, наступного після закінчення підготовки справи до судового розгляду.

Про подання скарги, яка належним чином оформлена, суд зобов'язаний повідомити відповідну ДВС не пізніше наступного дня після прийняття її судом. Процесуальний порядок розгляду та вирішення зазначених справ врегульовано розділом VII ЦПК. Тому, на думку, загальні положення цього Кодексу, зокрема про відкриття провадження у справі та проведення попереднього судового засідання, застосовуватись судом не повинні. Суд має постановити ухвалу про прийняття скарги до розгляду. З цим пов'язано також і питання ефективності, своєчасності розгляду скарги з метою запобігання небажаному розвитку виконавчих процедур.

У зв'язку з наведеним, та у відповідності до вищенаведених роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України необхідні підготовчі дії повинні бути судом вчинені протягом 10 днів до розгляду скарги по суті.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки є власним тлумаченням скаржником норм чинного законодавства і обставин справи, які були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну юридичну оцінку.

Згідно зі ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе судове рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду від 28 серпня 2014 року у даній справі залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заявника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-СВ" відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2014 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді