Рішення № 43721698, 03.09.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/613/14 Провадження № 22-ц/795/1806/2014 Головуючий у I інстанції - Булига Н. О. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

при секретарі - Коваленко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Бобровицького районного суду від 31 липня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1112,56 грн., що виникла за умовами договору № 001-09179-130307 від 13 березня 2007 року, який був укладений між сторонами, про надання ОСОБА_2 кредиту в сумі 698 грн., оскільки станом на 19 березня 2014 року заборгованість за кредитом позичальником не погашена. Враховуючи, що кредитні обов'язки не виконуються, сума боргу підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Заочним рішенням Бобровицького районного суду від 31 липня 2014 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник апелянта, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, не врахувавши, що проведений заочний розгляд справи, в якому відповідач участі не брав, а положення ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачають обов'язковість заяви сторони у справі про застосування строку позовної давності.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений чинним законодавством 3-річний строк звернення до суду за захистом порушеного права.

З таким висновком районного суду не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Кредитний договір № 001-09179-130307 від 13 березня 2007 року між сторонами про надання ОСОБА_2 кредиту в сумі 698 грн. передбачав кінцевий термін повернення коштів 12 березня 2008 року. Пунктом 10.1 вказаної угоди встановлено, що строк дії договору встановлюється з дня його підписання і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Статтями 257, 261 ЦК України визначено, що загальний строк позовної давності становить три роки. Його перебіг починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», на норми якого послався суд першої інстанції, вказуючи про пропуск позивачем строку звернення до суду, визначає для кредитодавця перелік заборон, в тому числі, вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача.

В своїй постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-126цс13, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за споживчим кредитом після спливу строку позовної давності, Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого п. 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавцем з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

ОСОБА_2 ні в ході розгляду справи судом першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду справи участі не брала і будь-яких заперечень проти позову, в тому числі, і щодо строку позовної давності, не висловлювала.

Тому апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на нормах закону, доводи апеляційної скарги відносно хибності висновку суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду без відповідної заяви відповідача.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором № 001-09179-130307 від 13 березня 2007 року виконав і надав кредитні кошти позичальнику в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, в порушення умов договору ОСОБА_2 погашення основної суми кредиту та відсотків за його користування не здійснювала, в зв'язку з чим відповідно до положень укладеного між сторонами кредитного договору, на суму кредиту нараховувались відсотки за користування кредитом та комісія. За таких обставин, загальна сума боргу відповідно до розрахунку станом на 19 березня 2014 року складає 1112,56 грн., з яких 781,76 грн. непогашеного кредиту, 51,3 грн. відсотків за його користування та 279,5 грн. комісії (а.с. 8-9).

Враховуючи, що при ухваленні судового рішення районним судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, допущенні порушення у застосуванні норм матеріального права, апеляційний суд на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення, яким задовольняє заявлений ПАТ «Дельта Банк» позов про стягнення з ОСОБА_2 заявленої суми боргу. Також, відповідно до правил ч. 5 ст. 88 ЦПК України, належить провести розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 365 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування судового збору (243 грн. 60 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та 121 грн. 80 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції).

Керуючись ст.ст. 259, 525, 526, 530, 623, 624 Цивільного кодексу України, ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» -задовольнити.

Заочне рішення Бобровицького районного суду від 31 липня 2014 року -скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1112 (одну тисячу сто дванадцять) грн. 56 коп. заборгованості, яка виникла по кредитному договору № 001-09179-130307 від 13 березня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в сумі 365,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: