Ухвала суду № 43721057, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/13545/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 810/4515/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосталь-мет"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Енергосталь-мет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 06.03.2013 №357/2201/3153421, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог:

- п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 237473,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, 201.6, п.201.7, ст.201.8 ст.201 ПК України, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 953937,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 22.03.2013 прийнято податкові повідомлення рішення: № 0000392201/397, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 237473,00 грн.; № 0000402201/398, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 953937,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 213487,25 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових рішень, податковим органом скасовано податкове повідомлення рішення №0000402201/398 від 22.03.2013, внаслідок чого 04.06.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000902201/711, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1149871,75 грн., в тому числі: 939895,00 грн. - за основним платежем та 209976,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Транс Агенство Сервіс», на виконання умов договору поставки від 03.01.2011 №030509, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими та податковими накладними; товарно-транспортними накладними; розрахунками-фактури, подорожніми листами.

Оплата за даним договором здійснювалася позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується виписками/особовими рахунками.

В матеріалах справи наявні докази використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача та докази перевезення товару (путівні листи).

Крім того позивачем надано докази необхідності отримання придбавання товарно-матеріальних цінностей у контрагента для здійснення своєї господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа від 11.01.2013 №16, ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з дати реєстрації і до цього часу є платником ПДВ і здійснює торгівлю металопрокатом.

Продукція за договором поставки №03509 від 03.01.2011 відвантажувалась ТОВ «Енергосталь-мет» зі складу, розташованого за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Київська,8, який ТОВ «Транс Агентство Сервіс» використовувало на договірних умовах, що в свою чергу свідчить про технологічні можливості виконання господарських операцій.

Разом з тим, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль