Ухвала суду № 43721030, 02.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 року м. Київ К/9991/89657/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду 07.07.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011

у справі №2270/7682/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьккразсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000182304/1481 від 26.05.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ВТ Альянс» за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 та з ТОВ «Томтехснаб» за період з 01.10.2010по 30.11.2010, за результатами якої складено акт №3399/23-4/22782204 від 11.05.2011.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету на суму 11291 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182304/1481 від 26.05.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11291 грн. основного платежу та 2823 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач свої висновки про завищення позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Томтехснаб» та ТОВ «ВТ Альянс» обґрунтовував відсутністю письмового договору між позивачем та ТОВ «ВТ Альянс», а також відсутністю у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «Томтехснаб» договір купівлі-продажу від 05.01.2010 №1005 предметом якого є поставка та передача запасних частин до вантажних автомобілів, ціна номенклатура і кількість яких відповідають товаросупровідним документам. 10.10.2010 відповідно до рахунку-фактури №1010, видаткової та податкової накладної №10 від 10.10.2010 ТОВ «Техснаб» було здійснено поставку позивачу запасних частин на загальну суму 25783,50 грн., а 22.11.2010 ще одну поставку на загальну суму 20783,46 грн. згідно рахунку-фактури №1122, видаткової та податкової накладної №5 від 22.11.2010.

Крім того, за усною домовленістю позивачем придбано у ТОВ «ВТ-Альянс» запасні частини до транспортних засобів, що підтверджується рахунком фактурою, видатковою та податковою накладною №1011907 від 19.07.2010.

Оплата товару проведена в безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Отриманий позивачем товар був оприбуткований ним на складах, в подальшому частково реалізований, а інша частина знаходиться на складі.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, які були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Крім того, товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду 07.07.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун