Ухвала суду № 43721022, 23.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року м. Київ К/9991/873/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011

у справі №2а-15145/11/2070

за позовом Державного підприємства заводу "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000580840/0 від 22.11.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010 року на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт №4111/40-028/00213121 від 09.06.2010.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 2023697,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000580840/0 від 22.11.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 2023697,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу відбулося внаслідок того, що під час проведеної перевірки встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту позивача та сумами податкових зобов'язань контрагентів -ТОВ ВКФ «Норд», ТОВ «Український стандарт», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Агрокосм», оскільки податкові декларації з ПДВ цих суб'єктів господарювання мають статус «не визнана як податкова звітність» або «не подана до ДПІ за місцезнаходженням».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.05.2010 та 15.06.2010 між ТОВ ВКФ "Норд" (Постачальник) та ДП завод "Електроважмаш" (Замовник) укладено договори поставки продукції №238-12/67-Т та № 238-12/60-Т, відповідно до умов яких передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Замовнику мідний прокат окремими партіями. 26.05.2009 року між ФОП ОСОБА_2 (Продавець) та ДП завод "Електроважмаш" (Замовник) укладено договір постачання № 4/05, відповідно до якого, Продавець зобовязується передати у власність Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти товар та розрахуватися за нього. 01.02.2007 між ТОВ "Агрокосм" (Продавець) та ДП завод "Електроважмаш" (Покупець) укладено договір постачання №24, відповідно до умов якого, Постачальник зобовязується поставляти Покупцю товар у вигляді продуктів харчування, а Покупець зобовязується приймати від Продавця товар та сплатити за нього в порядку, передбаченому договором. 18.06.2010 між ДП завод "Електроважмаш" (Замовник) та ТОВ "Український стандарт" (Постачальник) були укладені договори на поставку продукції №238-12/68-Т , №238-12/59-Т від 07.05.2010, відповідно до умов яких Постачальник, зобовязується поставити Замовнику мідний прокат.

Виконання вищезазначених договорів та факт отримання товару від контрагентів в повному обсязі підтверджується наявними у позивача первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, лімітно-заборними картками на відпущення товарів у виробництво, накладними на внутрішнє переміщення, вимогами, товарними книгами комірника.

Також, фактичне отримання товару підтверджується даними журналу обліку продукції, яка ввозиться на ДП завод "Електровадмаш", з якого вбачається, що товари від ТОВ ВКФ "Норд", ТОВ "Український стандарт", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Агрокосм" були фактично ввезені на територію підприємства, з зазначенням первинних документів, на підставі яких такі товари отримані позивачем.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

Висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун